Пошук по сайту


Література

Література

Сторінка1/4
  1   2   3   4
Відділ освіти

Бердянської районної державної адміністрації


Районний етап конкурсу

«Учитель року»

Номінація

«Українська мова та література»
Застосування технології розвитку критичного мислення у процесі викладання української мови та літератури

учителя

української мови та літератури

Осипенківської загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів

Соловйової Марини Володимирівни,

спеціаліста вищої кваліфікаційної категорії,

«старшого учителя»

стаж роботи – 13 років

2011-2012

Зміст
ВСТУП…………………………………………………...…………….….………..3 – 4
І. Психолого-педагогічний аспект технології розвитку критичного мислення…………………………………………....………………….….…... 4 – 9

І.1. Визначення поняття «критичне мислення» у сучасній педагогіці та психології …………………………………………………………………....…4 – 7

І.2. Розвиток критичного мислення як педагогічна технологія..................7 – 9
ІІ. Формування ключових навичок і умінь учнів шляхом застосування технології розвитку критичного мислення................................................9 - 15

ІІ.1. Технологія розвитку критичного мислення у контексті інноваційного підходу до процесу викладання…………………………………………………………..………...9 – 11

ІІ.2. Організація навчальної діяльності на уроках української мови та літератури шляхом впровадження технології розвитку критичного мислення……………………………………………………...………….…..11 – 15
ВИСНОВОК……………………………………………………………..…..…..15 – 17
Література………………………………………………………………...……..17 - 18
Додатки

ВСТУП
Мислення – це нове створення світу.

Альберт Камю

Прямуючи в нову епоху, людство відчуває погребу в модифікації та змінах орієнтації до вічних моральних цінностей. ХХІ століття ставить нас не лише перед фактом виникнення специфічної ситуації постмодернізму, посттоталітаризму, постіндустріалізму, а й вимагає постійного саморозвитку, адаптування до змін, переоцінки цінностей. Різні релігійні та культурні спільноти сьогодні переймаються проблемою: якими уміннями й навичками, рисами характеру має володіти сучасна людина, щоб не бути знівельованою особистістю й одночасно набувати нових рис, необхідних для підвищення її конкурентоспроможності в сучасному світі. Вихід вбачається науковцями у зміні технократичного та людиноорієнтованого підходу. Для сучасного учня загальноосвітнього навчального закладу стає важливо володіти вмінням мислити, здобувати й переробляти інформацію, аналізувати ситуацію адекватно оцінювати результати, бути завжди зрозумілим у викладі своїх думок людям, які його оточують, уміти конструктивно взаємодіяти з іншими. Тому актуальності сьогодні набуває критичне мислення – «мислення про зміну мислення». На думку багатьох учених, саме воно є ключем до нової перманентно динамічної епохи, оскільки заперечує будь-які авторитети, є антидогматичним, а найсуттєвіші його ознаки – це демократизм і плюралізм.

Передбачаючи рух і саморозвиток особистості, критичне мислення стає життєвою необхідністю, чи не єдиним шансом, що допоможе вистояти й перемогти в умовах інформаційного та постінформаційного суспільства. І тому не викликає подиву та сумнівів проблема радикальної модернізації освіти – галузі, що є стратегічною основою розвитку особистості, суспільства, держави і безпосередньо впливає на мислення. Реформування освіти в Україні, прийняття Національної Доктрини – спроба критично осмислити існуючу ситуацію й визначитися з пріоритетами державної політики в розвитку освіти. Необхідність зміни процесу навчання зрозуміла всім. Так з’явилися інноваційні підходи: проблемне навчання, активне навчання, інтерактивна технологія. Кожен з них має місце в освітньому середовищі, але жодне не приживається повністю, бо вчитель ніяк не хоче відпустити своєї ролі на уроці. Тому виникла потреба застосування педагогічних інновацій для шкіл України.

Інтерес до технології критичного мислення як освітньої інновації з’явився в Україні близько десяти років тому. Значна кількість ідей і положень такого підходу витримала перевірку часом і нині потребують поширення та запровадження в школах. Тому технологія розвитку критичного мислення стає об’єктом нашого дослідження.

Взагалі критичне мислення починалось як перехід від навчання, орієнтованого переважно на запам’ятовування, до навчання, спрямованого на розвиток самостійного свідомого мислення учнів. А чи не найважливішим аспектом критичного мислення є його відповідність вимогам демократизації освіти та суспільства. Воно є дієвим способом виховання демократичного менталітету громадян, як учнів, так і вчителів, що робить дану технологію актуальною для досягнення навчально-виховних задач.

Отже, актуальність застосування технології розвитку критичного мислення полягає у:

  • можливості встановити рівноправні партнерські стосунки між учителем та учнем;

  • організації в процесі навчання продуктивної співпраці тих, хто навчається;

  • орієнтації навчання на результат і набуття учнями найважливіших компетентностей;

  • можливості практичної реалізації технологічного, суб’єкт-суб’єктного й особистісно зорієнтованого підходів до організації педагогічного процесу.

Предмет дослідження – уроки української мови та літератури, оскільки їх специфіка полягає у формуванні та відпрацьовуванні згідно з програмою певних комунікативно-мовних умінь.

Зрозуміло, що навчальна програма з кожного предмету має свої особливості, пов'язані зі йог спе­цифікою, так само як є різними підруч­ники, засоби навчання, вчителі, інтереси, здібності різних учнів. Однак існують певні тенденції, що обумовлені внутрішніми, притаманними будь-якій програмі можливостями: вони пов'язують шкільні предмети з розвитком мислення і з життям поза школою, підвищуючи таким чином рівень критич­ної рефлексії. Коли такий підхід моделюється та реалізується вчителем-професіоналом – маємо початок школи, справді орієнтованої на розвиток дитини.
І. Психолого-педагогічний аспект технології розвитку критичного мислення

І.1. Визначення поняття «критичне мислення» у сучасній педагогіці та психології

Фундаментальними особливостями того світу, у який входить особистість сьогодні, є постійні зміни, що прискорюються. Примножується інформація й швидко застаріває, ідеї переосмислюються. І мало володіти одним простим способом мислення, необхідно власне мислення постійно адаптувати до мислення інших, прагнучи до ясності, точності. Реформаційні процеси в освіти витікають із трансформації самого способу життя світової спільноти й обґрунтовують значущість критичного мислення як актуальної освітньої проблеми. Так М. Ліпман надає цьому поняттю глобального значення: «Розвиток критичного мислення може сприяти вдосконаленню освіти завдяки його здатності кількісно та якісно примножити знання» [18].

Мислення кожної людини розвивається i формується в процесі її власної активної пізнавальної діяльності i залежить від загального рівня пізнавання, якого досягло суспільство на даному етапі свого розвитку, характеру та умов пізнання, психічних особливостей самої людини тощо. Тому мислення різних людей підлягає загальним психологічним закономірностям i водночас характеризується індивідуальними психологічними особливостями. Найістотнішими індивідуальними особливостями мислення є самостійність, критичність, гнучкість, глибина, широта, послідовність i швидкість.

Взагалі мислення у психологічній науці визначається як процес опосередкованого й узагальненого відображення людиною предметів об`єктивної дійсності в їх істотних зв'язках i відношеннях. Його значення в житті людини полягає в тому, що воно дає можливість наукового пізнання світу, передбачення i прогнозування розвитку подій, практичного опанування закономірностями дійсності, постановки їх на службу своїм потребам i інтересам.

Критичність мислення виявляється в здатності людини не підпадати під вплив чужих думок, об'єктивно оцінювати позитивні та негативні аспекти явища або факту, виявляти цінне та помилкове в них. Людина з критичним розумом вимогливо оцінює свої думки, ретельно перевіряє рішення, зважує всі аргументи «за» i «проти», виявляючи тим самим самокритичне ставлення до своїх дій.

Наприкінці XX ст. саме ця якість людського мислення набуває особливого значення. З одного боку, це було викликано загальносвітовою тенденцією переходу постіндустріального суспільства в інформаційну фазу, пов'язану зі стрімким накопиченням різноманітної інформації та тією особливою роллю, яку вона починає відігравати у різних галузях людського життя, що висувало на передній план уміння переробляти й аналізувати інформацію, критично ставлячись до неї. З іншого боку, цей час пов'язаний із поширенням у світі демократичних цінностей i падіння тоталітарних режимів, що викликало плюралізм поглядів на реалії сучасного життя, розібратися в яких без добре розвинутого мислення також доволі складно.

Поява терміну «критичне мислення» не лише започаткувала новий напрям у дослідженні процесів мислення, а й повністю змінила стереотипи щодо слів з коренем «критик». У слові «критичний» довгий час бачили негативний аспект – словосполучення «критичне ставлення» скоріше ототожнювалося із фразою «негативне ставлення», тобто таке, що містить зауваження, критику, несприйняття тощо. Як сталий термін це словосполучення науковці почали активно застосовувати лише в 70 роках XX століття. Дослідники проблеми формування критичного мислення знаходять його коріння ще в роботах таких мислителів, як Платон, Аристотель, Ф.Аквінський, Дж. Міль, В.Рассел, К.Поппер.

Визнаним основоположником сучасних традицій у дослідженні критичного мислення, за словами американського науковця А.Фішера, є Джон Дьюї. Спочатку вчений використовував поняття «рефлексивне мислення», яким, на його думку, є активні тривалі й помірковані роздуми про переконання або певні форми знання у світлі їх підґрунтя та відповідні висновки. Ключовим, як для Дж. Дьюї, так і його наступників, є визначення важливості «активного» процесу мислення на противагу «пасивному», коли людина лише отримує ідеї або інформацію від когось іншого. Визначаючи таке мислення як «тривале» та «помірковане», вчений підкреслює обґрунтованість його висновків та значущість аналізу причин певних уподобань, думок, вірувань тощо.

Сьогодні існує безліч визначень критичного мислення: лаконічні без конкретності формулювання, філософськи орієнтовані з акцентуванням уваги на теоретичних аспектах. У контексті психолого-педагогічного дослідження заслуговують на увагу такі дефініції:

  • психологічної орієнтації (з акцентом на мотиваційних аспектах розвитку здібностей до критичного мислення);

«Критичне мислення носить рефлексивний характер і має відношення до спілкування, до психології особистості. Воно пов'язане не тільки з пізнавальною (когнітивною), але й з мотиваційною сферою, із самосвідомістю» (Т. Ноєль-Цигульська);

«Одна з основних рис критичного мислення трансцендентальної рефлексії, яка вимагає від мислячого суб'єкта самозвіту в тому, для якої з функцій свідомості мислення використовується: для ціннісної орієнтації, для пізнання чи пошуків засобів досягнення цілей» (Я. Калінніков);

  • педагогічної орієнтації (з акцентом на методичних і практичних аспектах розвитку здібностей до критичного мислення):

«Критичне мислення є мислення соціальне й самостійне. Інформація є початковим, а не кінцевим пунктом критичного мислення. Воно починається з постановки запитань і проблем, які потрібно розв'язати» (Д. Клустер);

«Критичне мислення – це використання когнітивних технік або стратегій, які підвищують вірогідність отримання бажаного кінцевого результату. Це визначення характеризує мислення як дещо, що відрізняється контрольованістю, обґрунтованістю та цілеспрямованістю...» (Д. Халпер);

«Критичне мислення – це передусім усвідомлене ставлення до своїх дій (освітнім у тому числі); уміння вибрати з усього об'єму культурної спадщини саме те, що приваблює саме тебе, уміння пояснити свій вибір, дібрати яскраві приклади – сформувати життєву позицію з певного питання» (Є. Полюдова).

Таким чином, сам механізм критичного мислення містить у собі психологічні процеси рефлексії, аналітико-синтетичну мислительну діяльність, практичну орієнтацію, у наслідок чого може бути проінтерпретоване як форма практичної логіки.

Варто зазначити, що «критичність» мислення не слід зводити до заперечення негативного через розкриття його природи, а спрямування на виявлення в ході критичного осмислення та утвердження позитивного (О. Короченський). Таке конструктивне вираження позитивного й негативного становить оцінювальний компонент критичного мислення, який варто віднести також до оцінки самого мислительного процесу. В аспекті психології критичне мислення характеризується як «спрямоване мислення», адже воно націлене на отримання бажаного результату. А результатом може бути саме мислення, адже, за висловом А.Тягло, «критичне мислення – це мислення про мислення», коли людина розмірковує «з метою покращити своє мислення».

Аналіз літератури з теми свідчить, що:

  • критичність як здатність аналізувати ситуацію, вчинки, діяльність, виділяти в них достоїнства й недоліки, виробляти з приводу них власне судження є одним з показників життєдіяльності дитини [9,120];

  • критичне мислення визначається як необхідна якість, яка допомагає знайти своє місце в житі, ефективно освоїти життєві й соціальні ролі [5,2];

  • критичне мислення вважається одним із складників життєвої компетентності [4,14];

  • орієнтація на виховання здатності до критичного мислення є однією з домінант школи життєвої компетентності на відміну від традиційної школи [4,14].

Але відсутність єдиного, загальновживаного й чіткого визначення поняття «критичне мислення» відбивається особливостями дослідження в цій сфері та практичної діяльності з розвитку відповідних навичок. Визначення різних вчених мають деякі розбіжності та залежать від авторських підходів до формування критичного мислення. Така ситуація створює певні протиріччя під час формування в учнів навичок критичного мислення, адже зміст навчального предмету значно залежить від уподобань учителя, та ускладнюється процес оцінки рівня навичок такого мислення.

Вітчизняні ж науковці визнали поняття «критичне мислення» і подали в «Концепції громадянської освіти та виховання в Україні»: «Критичне мислення – здатність особистості долати в собі схильність до однозначно-догматичного сприйняття світу, вміння аналізувати ту чи іншу проблему, користуватися інформацією з різних джерел, відрізняючи об'єктивний факт від суб'єктивної думки про нього, логічний умовивід від упередженого припущення чи забобону. Це вміння людини адекватно визначати причини й передумови наявних в її житті проблем, готовність докласти зусиль для їх практичного (а не лише риторичного) подолання».

Отже, критичне мисленняце мотивоване ставлення людини до навколишнього життя, рівень усвідомлення його цінності, розуміння причин, наслідків і сутності того, що відбувається навколо, індивідуальна особливість мислення людини.
І.2. Розвиток критичного мислення як педагогічна технологія

Одним із шляхів реалізації завдань реформування освіти є розвиток критичного мислення в учнів насамперед на уроках гуманітарного циклу: мови, літератури, історії тощо. Гуманітарні дисципліни, встановлюючи контакт учнів з минулим і сучасним, збагачують їх досвідом людства, арсеналом загальнолюдських цінностей, створюють умови для соціальної адаптації, сприяють виробленню в них навичок власної поведінки, вмінню самостійно робити висновки, базуючись на досвіді історичних і літературних героїв. У межах такого підходу сформувалися моделі та стратегії, що дозволяють поставити критичне мислення в центр навчального процесу.

Найпотужнішим носієм інформації сучасності виступає всесвітня мережа Інтернет, яка розповсюджує відомості за допомогою друкованого слова (тексту). Технологія розвитку критичного мислення в США та багатьох інших країнах асоціюється саме з вдумливим читанням тексту.

Однією з найбільших рекламованих технологій розвитку критичного мислення є розроблена в межах проекту «Читання та письмо для критичного мислення» вченими Університету Північної Айови (США), Д.Стіл, К.Хобартом, В.Сміт, С.Волтером.
  1   2   3   4

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Робоча програма навчальної дисципліни філософія науки
04020101 Математика, 04020301 Фізика, 02030302 Мова І література(англійська), 02030302 Мова І література(німецька), 02030302 Мова...

1 Вступ. Поняття дитячої літератури
Ключові слова: дитяча література; науково-пізнавальна, етична, розважальна література; літературознавство; читач-дитина

Література зі змінами, затвердженими наказом Міністерства від 29. 05. 2015 №585
Відповідно, у сьогоднішній загальноосвітній системі предмет “українська література” набуває особливої актуальності

З української літератури І курс (січень червень 2015 р.) Рекомендована література Основна
Українська література: Підручник для 10 кл середньої школи / В. М. Борщевський К.: Освіта, 1992. 317 с

Тема. Світова література скарбниця духовних багатств людства. Література...
Обладнання: виставка книг дитячих зарубіжнних письменників, кращих читацьких щоденників І зошитів учнів попереднього року навчання,...

Література у школі має формувати не просто освічену людину, а особистість,...
...

Робоча програма дисципліни «Загальна педагогіка»
Музичне мистецтво, 020205 Образотворче мистецтво, 020207 Дизайн, 020302 Історія, 020303 Філологія. Українська мова та література,...

Література: Нетрадиційні уроки з української літературир. 5-11 класи/...
Населення України — 52 млн осіб. За межами України проживає 15млн українців. Магнітофон. Аудіозапис «Реквієму» Моцарта; «На Україну...

Література
Вступ

Література
Вступ



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

g.lekciya.com.ua
Головна сторінка