Пошук по сайту


Лекція: країни азії

Лекція: країни азії




Лекція: КРАЇНИ АЗІЇ


  1. Загальна характеристика Азіатського регіону




  1. Населення країн Азії




  1. Господарство країн Азії






  1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АЗІАТСЬКОГО РЕГІОНУ. (ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ. ПРИРОДНІ УМОВИ І ПРИРОДНІ РЕСУРСИ)


Сучасна політична карта Азії

Азія - найбільша за площею та кіль­кістю населення частина світу. Вона займає територію 44,4 млн. км2, що складає майже третину площі суходолу Землі. У цій частині світу про­живають майже 4 млрд. чол., тобто 61,2 % населення планети. В Азії зна­ходиться 48 держав і територій. Крім того, 2/3 площі Росії теж розміщено в Азії. 47 країн є суверенними. Крім них, Тайвань де-факто є самостійною державою, хоча де-юре являє собою одну з провінцій Китаю. Всі азіат­ські країни (крім Тайваню) є членами ООН. Нині за свою незалежність веде боротьбу Палестина, окупована у 1948 р. Ізраїлем. На жаль не раз через терористичні акти збоку арабських екстремістів зривалися мирні переговори про надання цим землям автономії.

За рівнем економічного розвитку в Азії є всі типи держав: високорозвинені, країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою та країни з плановою економікою.

Лише дві азіатські держави відносять до типу високорозвинених країн: Японію - країну «Великої сімки» та Ізраїль - переселенську країну.

34 дер­жави є країнами, що розвиваються, дуже неоднаковими за рівнем економіч­ного розвитку та місцем у міжнародному географічному поділі праці.

Найбільших успіхів у розвитку виробництва серед країн, що розви­ваються, досягли нові індустріальні країни (НІК), економіка яких пере­буває у фазі стрімкого підйому. Це Республіка Корея, Сінгапур, Тайвань, Малайзія, Таїланд, Індонезія.

До групи нафтодобувних країн з високими прибутками відносять країни Перської затоки та Бруней.

До країн серед­ніх можливостей відносять, зокрема, Індію, Пакистан, Іран, Йорданію, Філіппіни, Шрі-Ланку.

За статистикою ООН, до групи найменш розвине­них країн включено 9 азіатських держав: Афганістан, Бангладеш, Непал, Бутан, М'янму, Камбоджу, Лаос, Східний Тімор та Мальдіви.

9 держав Азії є країнами з перехідною економікою, 3 - з плановою економікою.

За формою правління понад 2/3 азіатських держав є республіками. Проте саме в Азії знаходиться найбільше монархій - 13, причому поло­вина з них - абсолютні: Саудівська Аравія, Кувейт, Бахрейн, Об'єднані Арабські Емірати (ОАЕ), Катар, Оман, Бруней. Конституційними монархіями є Японія, Бутан, Таїланд, Камбоджа, Малайзія, Йорданія.

За державним устроєм 4/5 держав Азії є унітарними. Федеративних країн - 9. До них належать: Індія (складається з 25 штатів), Пакистан (4 провінції), М'янма (14 областей), Малайзія (федерація 13 штатів), ОАЕ (7 князівств), Грузія, Азербайджан, Узбекистан, Таджикистан (мають у своєму складі автономні республіки).

За площею в Азії багато великих держав. Дві з них, Китай та Індія, є найбільшими. Територія Китаю майже дорівнює площі всієї Європи, а Індії - площі всіх країн Західної Європи разом. З іншого боку, в регіоні існують карликові держави: Бахрейн (695 км2), Сінгапур (639 км2) та Мальдіви (300 км2).
Економіко-географічне положення
Держави Азії розташовані на пере­тині важливих транспортних шляхів, які сполучають Європу з Тихим та Індійським океанами. Більшість країн мають приморське положення та виходять до морів і заток трьох океанів. Це дозволяє активно підтримувати економічні зв'язки з різними регіонами світу. В Азії сформувалися багато універсальних портів-велетнів, 8 з яких знаходяться в Японії (Кобе, Тіба, На-гоя, Токіо та інші), 10 - у Китаї (зокрема, Шанхай та Сянган). Найбільшим за вантажообігом портом Азії та світу є Сінгапур, крізь який проходить що­річно 646 млн. тонн вантажів. Ряд країн мають острівне положення, є країни-архіпелаги. Проте 13 держав - континентальні, без виходу до моря.

Азіатські країни є партнерами-членами багатьох політичних та економічних міжнародних організацій. Більшість держав входять до ор­ганізації Рух неприєднання. Членом військово-політичного блоку є Туреччина. 11 країн Аравійського півострова беруть участь у роботі Ліги арабських держав (ЛАД), 10 країн Південно-Східної Азії - у роботі АСЕАН, 12 країн, що мають вихід до Тихого океану, - у Форумі «Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва», країни Перської зато­ки та Індонезія - у роботі ОПЕК.

Проте у регіоні зберігаються численні осередки міжнародної напруги: не припиняються громадянські війни в Афганістані та Таджикистані, триває протистояння між грецькою і турецькою громадами на Кіпрі, гостро проявляються релігійні та територіальні конфлікти між Індією і Пакистаном, часто відбуваються терористичні акти на окупованих Ізраїлем палестинських землях і при­кордонних районах Туреччини, Ірану та Іраку, заселених курдами.

Еколого-географічне положення різних країн регіону не однакове. Най­більш екологічно «чистими» є південно-східні, центральні та північні частини Азії. Територіями екологічної кризи є освоєні промислові райони Японії, Північно-Східного Китаю, Східної Ін­дії, країн Перської затоки, Казахста­ну. Район Приаралля, який охоплює територію Казахстану, Узбекистану і Туркменістану, є зоною екологічної катастрофи. Тут внаслідок знищення Аральського моря утворилася соляна пустеля, що унеможливило життя людей у цій місцевості.

Природні умови та природні ресурси
Природні умови Азії вирізняють­ся великою різноманітністю. Тут поруч із високими горами знаходяться величезні за площею рівнини, а типи клімату - майже всі, що існують на планеті. За особливостями рельєфу Азія - найвища частина світу: гори, нагір'я та плоскогір'я займають 3/4 її площі. Гірські системи тягнуться трьома великими поясами: на півдні та сході - молоді сейсмічно активні гори Альпійсько-Гімалайського і Тихоокеанського поясів, у центрі - давні різні за висотою хребти Урало-Монгольського поясу. Між ними знахо­дяться великі за площею рівнини: в Росії - Західносибірська низовина та Середньосибірське плоскогір'я, на сході Китаю - Велика Китайська рівнина, в Індії - плоскогір'я Декан, у Саудівській Аравії - Аравійське плоскогір'я, в країнах Середньої Азії - Туранська низовина.

Кліматичні умови в регіоні дуже різноманітні. Азія простягається від арктичного кліматичного поясу на півночі до екваторіального на півдні. При просуванні від узбережжя Тихого та Індійського океанів вглиб материка клімат змінюється від мусонного (з вологим літом і сухою зимою) до дуже посушливого континентального. На крайньому заході спостерігається се­редземноморський тип клімату зі спекотним сухим літом і теплою вологою зимою. Людина змушена пристосовуватися до різноманітних кліматичних умов, враховуючи їх особливості при веденні господарської діяльності. Клі­мат визначає спеціалізацію сільського господарства різних частин регіону. Природну перешкоду для освоєння окремих територій Росії, Монголії та Китаю створює багаторічна мерзлота, яка займає майже чверть площі Азії.

Азіатські країни багаті на різні види природних ресурсів. Запаси де­яких із них є унікальними та мають світове значення. Різноманітними є мінеральні ресурси, поклади яких пов'язані з будовою земної кори. В Азії розміщені величезні запаси паливних ресурсів, у першу чергу нафти та природного газу. Найбільшим нафто­вим районом світу є басейн Перської затоки, в якому розміщено 15 унікальних родовищ, кожне з яких має запаси понад 1 млрд. тонн. Родовище Гавар у Саудівській Аравії вважають найбільшим у світі: його поклади становлять майже 12 млрд. тонн! Якість нафти дуже висока: в ній мало сірки та переважають легкі фракції, що йдуть на виробництво бензину. Багато фонтануючих родовищ. Усе це ро­бить собівартість нафти Перської затоки найнижчою у світі. Велетенські поклади нафти та природного газу концентруються у Західносибірському басейні Росії та Суматринському басейні на території Індонезії та Брунею. Великими запасами природного газу вирізняється Середньоазіатський басейн, де його видобуток ведуть Туркменістан та Узбекистан. Під дном Каспійського моря розміщені значні родовища нафти, розробками яких займається Азербайджан. Азіатські держави багаті на кам'яне вугілля. Най­більші його запаси сконцентровані у Східному Сибіру в Росії - Ленський та Тунгуський басейни, де розробка поки що майже не ведеться. Великим діючим кам'яновугільним басейном Росії є Кузбас. Значними покладами вугілля відомі Китай (Північно-Східний басейн), Індія (Східний басейн), Казахстан (Карагандинський та Екібастузький басейни).

Рудні ресурси Азії досить різноманітні. Поклади залізних руд приуро­чені здебільшого до щитів платформ. До першої десятки країн за їх запаса­ми входять Китай (Північно-Східний та Східний басейни), Індія (Східний та Південний басейни), Росія (Південний та Східний Сибір), Казахстан (Північний басейн). Родовища марганцевих руд також розміщені на щитах платформ. їх великі поклади виявлені у Китаї, Індії та Казахстані побли­зу залізорудних басейнів. Руди інших кольорових металів в основному залягають у поясах складчастості, тому їх родовища тягнуться довгими пасмами. В Альпійсько-гімалайському поясі знайдені поклади хромових, поліметалевих, мідних, молібденових, сурм'яних, ртутних руд. Проте за­паси цього регіону поки що вивчені недостатньо. У Тихоокеанському поясі переважають родовища олов'яних (Росія, Малайзія, Індонезія, Таїланд) та вольфрамових (Китай) руд. До давнього Урало-Монгольського поясу приурочені запаси поліметалевих та мідних руд (Росія, Казахстан), а також унікальні поклади мідно-молібденових руд (Монголія).

З нерудних ресурсів найбільш відомі поклади калійних солей Мертво­го моря (Ізраїль), фосфоритів (Ізраїль, Йорданія, Сирія, Казахстан), слюди (Індія), графіту (Шрі-Ланка, Росія), самородної сірки (Туркменистан, Туреччина), алмазів (Росія, Індонезія), коштовного каміння (Індія, М'янма, Камбоджа). У Червоному морі та Перській затоці ведуть видобуток перлин та коралів.

Водні ресурси на території Азії, залежно від особливостей клімату, розміщені вкрай нерівномірно. Найкраще ними забезпечені північні, східні та південні райони, у той час як дефіцит води відчувають центральні та південно-західні території. Найваж­ливішими джерелами водопостачання є річки Росії (Об, Єнісей, Лена), Китаю (Янцзи, Хуанхе), Індії (Ганг), Пакис­тану (Інд), Бангладеш (Іраваді), Іраку (Тигр), Туркменістану та Узбекистану (Амудар'я). Багаті на гідроенерго­ресурси річки Сибіру (Росія), плоскогір'я Декан (Індія), Тибету (Китай).

Різноманітні природні умови Азії призвели до розмаїття земельних ресурсів, що у багатьох районах зазнали сильного впливу людини через тривале використання. Понад 90 % ріллі сконцентровано у мусонних областях, де сформувалися родючі червоноземи, жовтоземи та бурі лісові (Китай), а також чорні тропічні ґрунти (Індія). Тут показник розораності вдвічі вищий за світовий. У Китаї освоєні навіть досить стрімкі схили, де знаходяться найбільші в світі площі терас. Найкращі чорноземні ґрунти розміщені у степовій зоні на півночі Казахстану, півдні Західносибірської низовини Росії, частково у Китаї. Родючими є також землі середземно­морських областей - коричневі (Туреччина).

Лісовими ресурсами країни Азії забезпечені дуже по-різному. Крізь територію регіону проходять обидва лісові пояси: північний з переважан­ням хвойних порід (Росія) та південний, в якому домінують цінні листяні породи (Індонезія, Малайзія, Таїланд, М'янма).

Своїми природно-рекреаційними ресурсами вирізняються Кіпр, Ізраїль, ОАЕ, Туреччина, Таїланд, Мальдіви. Великими культурно-історичними пам'ятками відомі Ізраїль, Китай, Індія.
2. НАСЕЛЕННЯ КРАЇН АЗІЇ
Для демографічної ситуації всіх азіатських країн харак­терні другий тип відтворення населення та високі показники природного приросту, які варіюються від 9-19 чол./тис. (Китай, Ізраїль, Сінгапур, Таїланд, Казахстан, Грузія) до 30-40 чол./тис. і більше (арабські країни). Щоправда, завдяки активній демографічній політиці в деяких країнах «демографічний вибух» має тенденцію до спаду.

Перший тип відтворення серед країн Азії має тільки Японія, яка до­сягла рівня природного приросту 2,2 чол./тис. завдяки активній демогра­фічній політиці у 50-60-х pp. XX ст.

Міграції населення за межі азіат­ського регіону були активними у другій половині XIX ст. Тоді вихідці з Китаю та Індії у пошуках роботи виїздили до Америки та островів Океанії, У XX ст. поширилися міждержавні міграції в межах самої Азії. Зокрема, економічні причини потягли за собою переселення китайців до країн Південно-Східної Азії,а індійців - на Шрі-Ланку для роботи на плантаціях тропічних культур, за­кладених європейцями. Нині до країн Перської затоки направляються потоки емігрантів з інших азіатських країн. У великих містах Індії працюють багато непальців сторожами чи домашньою прислугою. Тривають релігійні міграції між Індією та Пакистаном, які почалися ще після розпаду Британської Індії у 1947 р. З політичних міркувань люди виїздять з районів політичної напру­ги, утворюючи потоки біженців. Це характерно, зокрема, для Афганістану, Палестини, Камбоджі, КНДР.

На території Азії проживають понад 1100 націй та народностей, які перебувають на різних ступенях етнічного розвитку. їх мови належать до багатьох (близько 15) мовних родин. Тут є дуже малі етноси, що налічують лише кілька тисяч, а то й сотень людей, а поряд з ними проживають най-чисельніші народи світу: китайці, хіндустанці, бенгальці та японці. Тому більшість азіатських країн за національною структурою населення є багатонаціональними. Понад 150 націй та народностей проживають в Індії та Індонезії, понад 120 - в Росії, близько 75 - на Філіппінах, по­над 55 - у Китаї та В'єтнамі, більше 30 - в Ірані, Афганістані, М'янмі, Таїланді. Часто межі розселення народів розчленовані державними кордо­нами, що породжує багато складних проблем. Так, курди живуть у межах Туреччини, Ірану, Іраку та Сирії, пенджабці - Індії та Пакистану, азер­байджанці - Ірану та Азербайджану. Однонаціональних країн небагато. Це Японія, Республіка Корея та КНДР, Тайвань, Бангладеш, Вірменія, арабські країни Південно-Західної Азії. Двонаціональним є Кіпр.

Строкатість етнічного складу зумовила багатоманітність релігій у ре­гіоні. В Азії зародилися всі три світові релігії та поширилися звідси по всій планеті. Більшість держав Азії сповідують мусульманство (іслам). Іслам поширений переважно у Південно-Західній та Середній Азії, а також у деяких державах Південно-Східної Азії (в Індонезії, Малайзії, Брунеї). Він проголо­шений державною релігією арабських країн, Афганістану, Ірану, Пакистану. Буддизм нині сповідують у Східній, Південно-Східній та Центральній Азії. Прихильників християн­ства в Азії небагато: католицтво поширене на Філіппінах, православ'я в Росії, Грузії, част­ково на Кіпрі, особлива християнська церква існує у Вірменії. Азія також породила багато національних релігій: іудаїзм в Ізраїлі, інду­їзм в Індії, конфуціанство та даосизм у Китаї, синтоїзм в Японії.

За середньою густотою населення Азія поступається лише Європі - 86 чол./км2, а густота сільського населення тут найбільша у світі - понад 60 чол./км2. Однак населення розміщене дуже нерівномірно. До найбільш заселених територій належать Південна та Східна Азія, де густота населення сягає від 600 до 10 тис. чол./км2. Разом з тим мало заселені Центральна, Середня, Північна та частково Південно-Західна Азія.

Більшості країн Азії притаманні середній рівень урбанізації та дуже високі темпи приросту міського населення. У країнах, що розвиваються, темпи урбанізації випереджають темпи приросту промисловості, будівни­цтва та сфери послуг, тому виникає явище хибної урбанізації.

Високим рівнем урбанізації вирізняються Сінгапур (100 %), Ізраїль (91 %), Японія (80 %), Республіка Корея (81 %), КНДР (61 %), Монголія (61 %), Казахстан (60 %), а також арабські країни (зокрема Кувейт - 97 %) та держави Закавказзя. Низький рівень урбанізації мають Афганіс­тан (20 %), Бангладеш (18 %), Непал (13 %), Оман (13 %), Бутан (6 %). Специфічною рисою урбанізації країн Азії є зосередження більшої части­ни городян у дуже великих містах. В регіоні - 18 міст мультимільйонерів, у 9 з яких проживають понад 10 млн. чол. До найбільших міст світу належать Шанхай (18,9 млн. чол.), Карачі (18,1 млн. чол.), Стамбул (16,8 млн. чол.), Токіо (15,6 млн. чол.), Мумбай (13,9 млн. чол.), Дака (12,7 млн. чол.), Маніла (12,3 млн. чол.), Делі (12 млн. чол.),Сеул (10,4 млн. чол.). Навколо міст виникли великі міські агломерації, найпотужнішими з яких є Токійсько-Йокогамська (35,7 млн. чол.) та Сеульська (22,7 млн. чол.). В Японії сформувався найбіль­ший у світі мегаполіс Токайдо, в якому проживає понад 70 млн. чол.
3. ГОСПОДАРСТВО КРАЇН АЗІЇ
Для більшості азіатських країн характерна багатоуклад­ність економіки. Поряд із родоплемінними та феодальними відносинами сформувалися сучасні форми власності. Основними видами діяльності біль­шості держав залишаються екстенсивне сільське господарство, в якому зайнято 60-80 % трудових ресурсів, та добувна промисловість. Обробна промисловість переважає лише у деяких державах, зокрема в Японії, Китаї, Казахстані, Ізраїлі, КНДР, нових індустріальних країнах. В окремих державах зростає роль невиробничої сфери. Крім Японії, яка є найбільшим осередком банківської справи світу, значними фінансовими та торговель­ними центрами стали Ліван, Сінгапур та Сянган. Курортне господарство дає значну частину прибутків Кіпру, Туреччині, ОАЕ, Ізраїлю, Таїланду.

Сільське господарство є провідною галуззю більшості країн. У його галузевій структурі переважає рослинництво, яке відзначається високою працемісткістю та екстенсивністю. В аграрних відносинах сформувалися високотоварний та дрібнотоварний сектори. Перший спеціалізується на ви­рощуванні експортних культур (чаю, бавовнику, джуту, цукрової тростини, гевеї, спецій, кокосової пальми, тропічних фруктів), другий постачає про­дукцію на внутрішній ринок (рис, пшеницю, просо, сою, батат). Основним типом господарств у високотоварному секторі є плантації, які в минулому належали іноземним власникам, а нині, як правило, є власністю держави.

Розміщення сільськогосподарських культур залежить від кліматич­них умов та типів ґрунтів.

У мусонних областях на червоноземах, жовтоземах та чорних тропіч­них ґрунтах зосереджені основні райони землеробства Азії. Із зернових культур тут вирощують рис та пшеницю, переважно для власних потреб. Країни Азії дають 90 % світового збору рису, під яким зайнято понад 50 % ріллі. Під пшеницею площ удвічі менше. Світовими лідерами за зборами рису та пшениці є Китай та Індія. З технічних культур тут вирощують та експортують чай (понад 3/4 світового виробництва, найбільші плантації - в Індії, Китаї, на Шрі-Ланці), бавовник (Китай, Індія, Пакистан), джут (Бангладеш, Індія, Пакистан), цукрову тростину (Індія, Таїланд, Китай, Індонезія), тютюн (Китай), прянощі (Індія, Малайзія, Шрі-Ланка, Індо­незія, Філіппіни, Таїланд). Для власного споживання вирощують сою та бульбоплідні культури.

У континентальних областях на чорноземах та сіроземах пустель на зро­шенні культивують пшеницю (Казахстан, Росія, Іран) та бавовник (Узбекис­тан). Для власного споживання сіють просо та сорго. Саудівська Аравія відома вирощуванням кави-мокко, Афганістан, Пакистан, Іран — опійного маку.

Середземноморські області з коричневими ґрунтами спеціалізуються на вирощуванні винограду, цитрусових, олив, а також на садівництві (Туреччина, Сирія, Ізраїль). Із зернових переважає пшениця.

Для екваторіального типу клімату характерним є вирощування бага­торічних дерев. На країни Південно-Східної Азії припадають понад 90 % виробництва натурального каучуку світу, який одержують із соку гевеї (Ма­лайзія, Індонезія, Таїланд), та копри - сушеної м'якоті кокосового горіха (Філіппіни). Тут є також плантації кави (Індонезія, Камбоджа, В'єтнам).

Тваринництво має в основному допоміжне значення, крім тих тери­торій, де умови для розвитку рослинництва несприятливі. Найчастіше розводять невибагливих до кормів овець. За їх поголів'ям вирізняються Китай, Індія та Туреччина. В арабських країнах вівчарство є основною галуззю тваринництва. Туреччина відома доглядом за ангорськими коза­ми, вовна яких дуже високоякісна. За поголів'ям свиней світовим лідером є Китай, великої рогатої худоби - Індія. На Тибеті для одержання молока вирощують яків. У пустельних районах важливим є верблюдарство. Як тяглову силу розводять буйволів (країни Південно-Східної Азії) та слонів (Індія). Традиційною галуззю тваринництва залишається шовківництво.

Основною галуззю промисловості для більшості країн є добувна.

Обробна промисловість багатьох країн Азії представлена кустарно-ремісничими підприємствами, які виробляють килими (Іран, Афганіс­тан), тканини (Сирія, Ірак), ювелірні вироби (Індія, Іран), хутряний одяг (Афганістан) тощо. Набули розвитку також великі підприємства легкої та харчової промисловості. Багатопрофільна промисловість, яка представлена електроенергетикою, металургією, машинобудуванням, хімічною промисловістю, наявна у небагатьох країнах, таких як Японія, Китай, Індія, Республіка Корея, КНДР, В'єтнам, Казахстан. На продук­ції точного машинобудування та легкій промисловості спеціалізуються нові індустріальні країни. Для промисловості Ізраїлю характерна висока частка військової галузі, точного машинобудування (медична електроніка, електротехніка, авіабудування), хімічної та алмазообробної промис­ловості. В країнах Перської затоки останнім часом почали розвиватися нафтопереробка та синтез мінераль­них добрив.

Транспорт регіону розвинений слабо (крім Японії, Респу­бліки Корея, східної частини Китаю та Індії). Основним його видом у більшості країн є залізничний. Проте є держави, де залізниці зовсім відсутні: Афганістан, Оман, ОАЕ, Кіпр, Ємен, Щутан, Мальдіви, Лаос. Переважають ґрунтові дороги, на яких часто використовується гужовий та в'ючний транспорт. У нафтодобувних країнах швидкими темпами розвивається автомобільний транспорт. За протяжністю залізниць і автодоріг у регіоні вирізняються Індія, Китай та Японія. Морський транспорт забезпечує зовнішні перевезення при­морських країн. Найбільшим морським флотом серед країн Азії відомі Японія, Китай, Філіппіни, Сінгапур та Республіка Корея, а вантажообігом морського транспорту - Японія та Китай. Авіаційний транспорт є новим для багатьох азіатських країн. До найбільших аеропортів світу належать японські летовища у Токіо та Осаці.

Отже, країни Азії є дуже різними за рівнем економічного розвитку і значенням у світовій економіці та політиці.

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Лекція: Країни Азії: Індія, Японія. Китай
Японія. Егп, історико-культурні особливості країни. Особливості населення країни. Галузева І територіальна структура господарства....

Лекція: Країни Європи: Франція, Італія
Особливості егп країни. Населення, галузева структура господарства країни, її територіальні відмінності

Лекція : Країни Європ и
Фрн. Географічне положення. Населення І міста. Особливості сучасного розвитку господарства країни. Промисловість. Сільське господарство....

Країни африки
Тут проживають 890 млн чол., тобто майже 14 населення світу. За площею та чисельністю населення Африка поступається лише Азії. Нині...

Грецькі колонії на Україні
Україна значить «земля, що лежить скраю». Це влучна назва для країни, роз- ташованої на південно-східному пограниччі Європи, на порозі...

Грецькі колонії на Україні
Україна значить «земля, що лежить скраю». Це влучна назва для країни, роз- ташованої на південно-східному пограниччі Європи, на порозі...

1. Лекція Ресурсний потенціал країни та його використання. Актуальність вивчення теми
Актуальність вивчення теми. Вивчення ресурсного потенціалу країни та його використання дає уявлення про структуру, проблеми розвитку...

Лекція: Країни Північної Америки. Сша, Канада
Канада: географічне положення, природні умови та природні ресурси, населення, господарство

Лекція: країни латинської америки
Географічне положення, природні умови І природні ресурси країн. Латинської Америки

Лекція: Світове господарство
Це може бути система господарства села, міста, району, країни, всього світу. У системі господарства світу основними складовими є...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

g.lekciya.com.ua
Головна сторінка