Пошук по сайту


Лекція: австралія

Лекція: австралія




Лекція: АВСТРАЛІЯ І КРАЇНИ ОКЕАНІЇ

1. Австралія: особливості розміщення населення. Географія промисловості, сільського господарства, транспорту і ресурсів.

2. Загальна характеристика країн Океанії




  1. АВСТРАЛІЯ


Офіційна назва - Австралія.

Площа — 7,7 млн. км2 (6-те місце у світі).

Населення - 22,3 млн. чол. (51-е місце у світі).

Столиця - Канберра.

Тип країни - високорозвинена держава, пересе­ленська країна.

ВВП на душу населення - $36 918.

Державний устрій — країна у складі Співдруж­ності (Брит.), федеративна держава.

Склад території - 6 штатів, 2 території.

Член міжнародних організацій — ООН, АНЗЮС, АНЗЮК, Південно-Тихаокеанський форум та ін.

Офіційна мова — англійська.

Релігія християнство (протестантизм, католицтво).

Валюта - австралійський долар.
Економіко-географічне положення
Австралія - єдина в світі держава, яка зай­має цілий материк. Вона має вихід до Тихого й Атлантичного океанів, але через мілководдя та коралові рифи зручних бухт для облашту­вання портів мало. Особливістю положення країни є її значна віддаленість від усіх регіо­нів світу, що ускладнює зв'язки з більшістю держав. Біля її берегів починаються найдовші морські траси; Сідней - Лондон (21 тис. км), Сідней - Нью-Йорк (18 тис. км).
Історія формування території

Перши­ми з європейців, які побували в Австралії ще на початку XVII ст., були голландці. Вони тримали своє відкриття у таємниці. Лише в 1770 р. англійський мореплавець Джеймс Кук спо­вістив європейців про відкриття нового материка. Це стало початком колонізації Австралії Великою Британією та винищення корінних жи­телів материка. Спершу континент був місцем заслання злочинців. Згодом сюди почали прибувати «вільні» переселенці, які заснували шість окремих колоній. Головним заняттям переселенців стало вівчарство. «Золота лихоманка», яка охопила Австралію в 50-х pp. XIX ^..спри­яла освоєнню нових земель та багатих мінеральних ресурсів. У 19UU р. британський парламент ухвалив закон про об'єднання шести колоній у федерацію Австралійський Союз. З 1901 р. країна дістала статус домініону, а з 1931 р. стала повністю незалежною державою.

Природні умови і природні ресурси

Природні умови Австралії досить одноманітні. У рельєфі переважають рівнини: Західно-Австралшське плоскогір'я і Центральна низовина. Низькі давні гори - Великий Вододільний хребет - займають лише 5 % території на сході. Клімат країни дуже посушливий та жаркий. Близько 40 % площі становлять пустелі. Порівняно невеликі території з достатнім зволоженням є на південному-сході та південному-заході. Це - головні райони зосередження населення та землеробства країни. Австралія дуже багата на м і н є р а л ь н і ресурси, що зумовлює її сировинну спеціалізацію на світовому ринку. З паливних корисних копалин держава має великі поклади кам’яного ву­гілля (Східний басейн). Родовища нафти і природного газу значно менші. їх головні басейни розміщені на Центральній низовині та на дні Бассової протоки. У країні залягають унікальні за запасами родовища залізних (штати Західна та Південна Австралія) та алюмінієвих руд (півострів Кеип-Йорк). Розвідано значні поклади мідних, поліметалевих (у центрі), урано­вих, нікелевих (на заході) та марганцевих руд (на півночі), а також золота. З нерудної сировини є різні за якістю глини, піски, вапняки, азбест, слюди.

Для Австралії характерні обмеженість поверхневих водних ресурсів і багатство підземних вод. Єдина річка, що не пересихає протягом року, — Муррей. Вода цієї річки та її притоки Дарлінг використовується для зрошен­ня. Для потреб сільського господарства використовуються також артезіанські води. Родючі червоно-бурі та коричневі ґрунти залягають на південному сході та південно­му заході материка. Більша частина країни вкрита тропічними пустельними ґрунтами.

Лісові ресурси дуже обмежені. Під лісом перебуває тільки 5 % території на крайньому сході. Австралія багата на кормові ресурси, які стали основою для розвитку вівчарства.

Населення

Для демографічної ситуа­ції Австралії характерний перший тип відтворення населення. Природний приріст невисокий: 6 чол./тис. Відбувається «старіння нації». У зв'язку з наявністю великих площ неосвоєних земель країна протягом кількох століть мала додатне сальдо міграцій. До 60-х pp. XX ст. імміграційними службами проводилася політика «білої Австралії», яка обмежувала в'їзд до країни «кольорового» населення. Тому його частка серед мешканців держави й досі незначна. Серед віруючих переважають християни, більша частина з яких є протестантами.

Австралія — однонаціональна країна. Майже 3/4 її населення ста­новлять англоавстралійці. Решта — іммігранти останньої хвилі: англійці, шотландці, італійці. Є й українська діаспора (близько ЗО тис. осіб). Корінні жителі країни — аборигени Австралії становлять близько 1 % населення, їх витіснили європейці в пустельні райони заходу та півночі. Вони і нині живуть племенами та ведуть кочовий спосіб життя.

Країна має дуже низький показник середньої густоти населення — 2,6 чол./км2, який істотно коливається по території. З природних причин понад 90 % населення концентрується на південному сході. Рівень урбані­зації високий — 86 %. У країні є 5 міст-мільйонників: Сідней (4,3 млн. чол.), Мельбурн (3,8 млн. чол.), Брісбен (1,9 млн. чол.), Перш (1,5 млн. чол.) та Аделаїда (1,2 млн. чол.). У столиці проживають понад 370 тис. чол.
Господарство

За невеликий історичний проміжок часу Австралія пройшла значний шлях економічного розвитку, перетворившись з аг­рарно-сировинного придатка Великої Британії на розвинену індустріа­льно-аграрну країну. Чинниками швидкого зростання стали: розвинені капіталістичні відносини, запроваджені переселенцями, багатство при­родних ресурсів та відсутність війн. Нині понад 55 % населення зайняті в торгівлі та невиробничій сфері. Однак у зв'язку з колоніальним мину­лим держава зберігає свою аграрно-сировинну спеціалізацію, вивозить на світовий ринок мінеральну та сільськогосподарську сировину. Провідною галуззю промисловості залишається гірничодобувна, яка експортує 50-90 % видобутої сировини.

Паливна промисловість представлена вугільною, яка має експортне значення, та нафтогазовою. Близько 20 % нафти імпортується, тому нафтопереробка зосереджена у великих портах: Сіднеї, Мельбурні, Брісбені, Аделаїді. В електроенергетиці провідну роль відіграють теплові електростанції, які працюють біля великих міст і дають 79 % електроенергії. На гідроелектростанції припадає 21 % енергії. Вони збудо­вані в горах на південному сході та на Тасманії. Діють понад 20 невеликих сонячних станцій.

Чорна металургія Австралії працює на власній сировині. Завдяки високому технологічному рівню виробництва, а також багатству та зруч­ності залягання сировини австралійська сталь є однією з найдешевших у світі. Ця галузь склалася у трьох районах: Східному (Ньюкасл), Півден­ному (Уайалла) та Південно-Західному (Куїнана). Кольорова мета­лургія дуже потужна. її головною галуззю є алюмінієва промисловість, яка має всі стадії переробки сировини: виробництво глинозему склалося в районах видобування бокситів, а виплавляння алюмінію — біля джерел електроенергії (на південному сході та на Тасманії). Біля родовищ руд виплавляють також мідь, свинець, цинк, нікель, золото.

Машинобудування є важливою галуззю промисловості країни. У зв'язку з потребами власного виробництва провідну роль у ньому відіграють важке та сільськогосподарське машинобудування. У великих містах (Аделаїда, Сідней, Мельбурн, Джілонг) працюють автомобільні заводи та підприємства точного машинобудування. У портах розвинуте суднобудування.

Основними районами хімічної промисловості Австралії є Східний, який спеціалізується переважно на синтезі мінеральних добрив, та Південно-Східний, де з імпортної нафти виробляють різно­манітні полімерні матеріали.

У портах розвиваються експортні галузі харчової (м'ясна, маслосироробна, цукрова, борошномельна) та легкої (переважно вовняної) промисловості.

Високоінтенсивне сільське господарство Австралії не тільки забезпечує потреби країни у продовольстві та сировині, а й має велике експортне значення. У галузевій структурі сільського господарства переважає тваринництво. На заході та в центрі на грубих кормах розви­вається вівчарство тонкорунного напряму. Для його успішного функціо­нування застосовуються новітні засоби агротехніки (зрошення пасовищ підземними водами, штучні опади, підсівання трави). У передмістях на південному сході та південному заході набули розвитку молочне скотарство, свинарство, птахівництво. Великий Бар'єрний риф - район промислу крокодилів, черепах та добування перлин.

Рослинництво Австралії вирізняється високим рівнем механізації. Головні площі ріллі на південному сході та південному заході зайняті під пшеницею, яка має експортне значення. На північному сході культивують цукрову тростину, на сході - бавовник і тютюн, на Тасманії та південному сході - картоплю, в долині Муррею - овочі, на південному сході та південному заході - цитрусові, виноград, яблуні та груші.

Велика площа Австралії та потужні зовнішні економічні зв'язки зумовлюють потребу в транспортній мережі. Головну роль у ван­тажопотоках відіграє морський транспорт. Залізниці та автомобільні дороги проходять паралельно південному узбережжю країни, з'єднуючи найбільші міста. До центру країни прокладена шосейна дорога. Велике значення має повітряний і трубопровідний транспорт.

Австралія активно підтримує різні форми зовнішніх еко­номічних зв'язків. Основними торговельними партнерами кра­їни є Японія, США, Нова Зеландія та країни ЄС (особливо Німеччина та Велика Британія). 40 % вартості експорту Австралії припадає на міне­ральну сировину (кам'яне вугілля та руди металів), ЗО % - на сільсько­господарську сировину (високоякісну вовну, м'ясо, молочні продукти, пшеницю, цукор із тростини). Частка продукції обробної промисловості в експорті зросла до 20 %. Країна імпортує машини та обладнання, хімі­кати, товари народного вжитку.


  1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН ОКЕАНІЇ


Сучасна політична карта регіону.

Держави та залежні території Океанії займають площу 1,3 млн. км2у західній та центральній частинах Тихого океану.

До високорозвинених переселенських країн в Океанії відносять лише Нову Зеландію. Інші 12 держав є країнами, що розвиваються. Більшість з них належить до групи країн середніх можливостей. 5 країн Океанії ООН занесла до переліку найменш розвинених країн світу: Вануату, Кірибаті, Західне Самоа, Соломонові Острови, Тувалу. .

За формою правління Нова Зеландія - країна у складі Співдруж­ності Націй. 9 незалежних країн Океанії є республіками. Тонга - конституційна монархія.

За адміністративно-територіальним устроєм більшість держав у регіо­ні - унітарні. Федерацією є Федеративні Штати Мікронезії (ФШМ).

За площею переважають малі країни. Середні за площею - лише Папуа-Нова Гвінея та Нова Зеландія. Найменшу площу в регіоні мають Науру (21 км2) і Тувалу (26 км2). В Океанії налічується близько 20 за­лежних територій. Острівні архіпела­ги перебувають під управлінням США (Американське Самоа, острів Гуам), Франції (Французька Полінезія, Нова Каледонія), а також Австралії, Нової Зеландії, Великої Британії.

Формування політичної карти Океанії

Віддаленість від провідних економічних центрів світу зумовили пізню колонізацію території островів. До кінця XIX ст. завершився територі­альний розподіл Океанії між Великою Британією, Францією, Німеччиною, США. У XX ст. деякі володіння були передані під управління Австралії та Нової Зеландії. Деколонізація Океанії розпочалася лише в 60-х pp. XX ст.

Тоді стали незалежними державами Західне Самоа та Науру. Найбільше країн звільнилося від колоніалізму в 70-х pp. XX ст.: Тонга, Фіджі, Папуа-Нова Гвінея, Соломонові острови, Тувалу, Кірибаті. Деколонізація тривала у 80-90-х pp. XX ст. - Проте й нині в Океанії зберігається багато залежних територій.

Населення. У країнах Океанії є корінні та прибулі народи. У більшості країн близько 90 % населення становлять корінні жителі островів: папу­аси (Папуа-Нова Гвінея), меланезійці (Фіджі, Соломонові острови, Вану­ату), канаки (Нова Каледонія), мікронезійці (Науру, Федеративні Штати Мікронезії, Маршаллові острови), полінезійці (Французька Полінезія, Західне та Американське Самоа, острови Кука). Прибуле населення тут представлене американцями США, французами, фіджійцями, індійцями. У Новій Зеландії переважає прибуле населення - англоновозеландці. Лише 9 % становлять місцеві жителі - маорі.

Для демографічної ситуації більшості країн Океанії характерний другий тип відтворення населення, лише у Новій Зеландії - перший. Рівень урбанізації - середній: у межах 23-47 % . У Новій Зеландії рівень урбанізації високий - 85 %. Найбільшими містами в Океанії є Окленд (953 тис. чол.) та Веллінгтон у Новій Зеландії (331 тис. чол.).
Господарство
Найбільш розвинутою державою Океанії є Нова Зелан­дія. Це індустріально-аграрна країна. Провідні галузі - харчова, лісова, хімічна і текстильна промисловість, машинобудування. Країна є одним з найбільших у світі експортерів високоякісної сільгосппродукції: вовни, баранини, м'ясо-молочних продуктів.

Інші країни Океанії мають низький рівень економічного розвитку. У більшості з них основними заняттями є примітивне сільське господарство та рибальство. Товарна продукція цих країн — копра, тропічні фрукти, морська риба та рибні консерви. Фіджі, Федеративні Штати Мікронезії та Маршаллові острови експортують цукор із тростини, Соломонові ост­рови — пальмову олію, Нова Каледонія та Папуа-Нова Гвінея — каву. Заняттям населення деяких країн є добування перлин та перламутрових черепашок (Французька Полінезія, острови Кука).

У деяких країнах розвинута добувна промисловість, продукція якої спрямовується на експорт. Вона контролюється капіталом США, Франції, Великої Британії, Японії, Австралії. Так, Науру та Соломонові острови ведуть розробку фосфоритів; Папуа-Нова Гвінея — мідних, поліметалевих руд, золота і платини; Нова Каледонія - нікелевих, хромових та кобаль­тових руд; Вануату — марганцевих руд; Тонга - нафти.

Жителі деяких островів зайняті обслуговуванням військово-морських та військово-повітряних баз США (острів Гуам, атол Уейк) та Франції (атол Муруроа у Французькій Полінезії). На цих територіях навіть нерозвинуте сільське господарство — продукти харчування привізні.

Останнім часом у регіоні зростає роль туризму. Особливо відома курорта­ми Французька Полінезія (острів Таїті).

Роль країн, що розвиваються, та залежних територій Океанії в між­народному географічному поділі праці незначна.

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Населенім 17,7 млн чоловік. Столиця Канберра. Державний ус­трій формально...
В ад­міністративному відношенні поділяється на 6 самоуправних штатів (Новий Південний Уельс, Вікторія, Квінсленд, Південна Австралія,...

Австралія найменший материк землі
Австралії; продовжувати формувати навички складання характеристики гп материка за планом

Урок №1 Тема
Тема. Австралія – найменший материк Землі. Загальні відомості. Своєрідність географічного поло-ження материка. Історія відкриття...

Лекція: країни азії
Загальна характеристика азіатського регіону. (Географічне положення. Природні умови І природні ресурси)

Лекція : Країни Європ и
Фрн. Географічне положення. Населення І міста. Особливості сучасного розвитку господарства країни. Промисловість. Сільське господарство....

Лекція: Країни Європи: Франція, Італія
Особливості егп країни. Населення, галузева структура господарства країни, її територіальні відмінності

Лекція №4 Тема: Стратегічне управління розвитком навчального закладу
Управление развитием школы: Пособие для руководителей образовательных учреждений / Под ред. М. М. Поташника, В. С. Лазарева.— М.:...

Лекція: Країни Північної Америки. Сша, Канада
Канада: географічне положення, природні умови та природні ресурси, населення, господарство

Лекція 1еп Тема Економіка природокористування: основні поняття, методологія, принципи
Природокористування – це залучення людства до процесу суспільного використання ресурсів первинної природи (землі, лісів, води, корисних...

Лекція: Ведення документів документів, що містять конфіденційну
Розмноження І розсилання ( відправлення документів )з грифом для "Для службового користування"



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

g.lekciya.com.ua
Головна сторінка