Пошук по сайту


Класифікація документів - 1. Соціологія як наука

1. Соціологія як наука

Сторінка16/16
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

Класифікація документів


Документи класифікують за різними ознаками :

1. Залежно від технічних засобів фіксації інформації їх поділяють на: письмові (всі види друкованої та рукописної продукції), і конографічні (відео, кіно, фотодокументи, картини, гравюри тощо), фонетичні (радіо-магнітофонні записи, грамплатівки). Активно розвиваються нові носії документальної інформації мікрофільми, диски для ЕОМ, лазерні диски.

2. Залежно від авторства розрізняють офіційні документи і документи особистого походження.

Офіційними вважаються документи, створені юридичними або офіційними особами, оформлені або засвідчені належним чином.

Документи особистого походження створені окремими особами і їх не вважають офіційними.

  1. За мотивами створення виокремлюють спровоковані та неспровоковані.

Спровокованими документами можна вважати твори школярів на задану тему, лист до газет з приводу того чи іншого конкурсу тощо.

Неспровокованими документами є особисті документи, створені за ініціативою їх авторів : особисте листування, щоденники, листи в органи управління тощо.

4. За джерелом інформації виділяють : первинні та вторинні документи.

5. За ступенем персоніфікації – особові та безособові.

Особисті документи можуть бути як основними, так і додатковими джерелами інформації. Прикладом використання документів такого роду є робота У. Томаса і Ф. Знанецького “Польський селянин в Європі і в Америці.”

Аналіз документів являє собою сукупність методичних прийомів для одержання з документальних джерел соціологічної інформації, необхідної для вирішення дослідницьких завдань. Застосовуються два основні методи аналізу документів : неформалізований (традиційний) і формалізований.

Неформалізований (традиційний) метод аналізу документів грунтується на сприйнятті, розумінні й інтерпретації змісту документу. За цим методом розрізняють зовнішній і внутрішній аналіз.

Зовнішній аналіз – це аналіз існуючого контексту документа і обставин його появи.

Внутрішній аналіз – це безпосереднє вивчення змісту документа, направлене на виявлення відмінностей між фактичним і літературним змістом, встановлення рівня компетентності автора, систематизацію відомостей, що містяться в документі.

Під формалізованим методом найчастіше розуміють контент-аналіз – (від англійського – аналіз змісту). Цей метод постає як спосіб кількісного аналізу документів через підрахунок смислових одиниць масиву інформації. Його основною перевагою є можливість уникнути суб’єктивізму, тобто впливу дослідника на об’єкт, який вивчається. В найзагальнішому вигляді означений метод може бути представлений як систематичне вивчення змісту письмового чи усного тексту з фіксацією найбільш часто повторюваних у ньому словосполучень чи сюжетів. Одиницями контент-аналізу можуть також бути : тема, виражена в смислових образах; імена людей, географічні назви; події, випадки, факти.

Під час проведення контент-аналізу визначається одиниця розрахунку:

- кількість рядків, зразків, статей тощо, присвячених даному питанню, частота згадуваних тем;

- наявність (або відсутність) даної ознаки в одиниці контексту;

- фіксація кожної появи будь-якої ознаки даної характеристики.

Використання контент-аналізу є найбільш доцільним тоді, коли вимагається висока точність, при наявності широкого і не систематизованого матеріалу, коли текстовий матеріал не можна охопити без узагальнених оцінок. Для проведення контент-аналізу розробляють спеціальний інструментарій.
13.4. Спостереження

Спостереження – це цілеспрямоване, систематичне і безпосереднє стеження та фіксація тих соціальних характеристик, які цікавлять дослідника і які потрібні для наукового аналізу та розробки рекомендацій, прогнозів тощо.

Процедура соціологічного спостереження складається з двох основних елементів:

1. Відбір одиниць спостереження – визначення об’єкта спостереження. Ним можуть бути окремі люди, різні групи, колективи та спільності людей, в різних ситуаціях. Предметом спостереження постають зазвичай ті чи інші акти поведінки цих об’єктів.

2. Фіксація спостережень. Вибір способів фіксації тісно пов’язаний з тим, які одиниці відібрані для спостереження.

Фахівці відзначають як позитивні риси, так і недоліки спостереження.

До позитивних рис цього методу відносять :

- здійснення спостереження одночасно з розгортанням і розвитком явищ, що досліджуються;

- можливість безпосереднього сприйняття поведінки людей у конкретних умовах і в реальному часі;

- можливість широкого охоплення подій і опису взаємодії усіх її учасників;

- незалежність дій суб’єктів спостереження від соціолога – спостерігача;

До недоліків методу спостереження відносять :

- обмеженість і частковий характер кожної ситуації, котра спостерігається;

- складність, а інколи й просто неможливість повторення спостережень;

- вплив на якість первинної соціологічної інформації суб’єктивних оцінок спостерігача, його установок, стереотипів;

- обмежує означений метод і та обставина, що люди, помітивши спостереження, часто змінюють свою поведінку;

- ще один недолік – недоступність для спостереження багатьох соціальних явищ і процесів.

Види спостережень можна класифікувати, спираючись на різні засади. За умовами організації виділяють :

Польове спостереження – спостереження, яке застосовують у реальній життєвій ситуації.

Лабораторне спостереження – спостереження для якого умови середовища визначає дослідник.

В залежності від характеру контролю розрізняють систематичне і вибіркове спостереження.

З огляду на ступінь формалізованості виокремлюють контрольовані і неконтрольовані спостереження.

Щодо мети, характеру об’єкта спостереження його поділяють на дискретні, пошукові, вузькоспеціалізовані, самоспостереження.

Дискретне спостереження – спостереження за якого досліджуваний процес не має суспільного характеру.

Монографічне спостереження – спостереження, що охоплює велику кількість різнобічних взаємопов’язаних соціальних явищ.

Пошукове спостереження. Його використовують з метою пошуку фактів для корегування теми дослідження.

Вузькоспеціалізоване спостереження. Воно уможливлює виділення із об’єкта дослідження соціальне явище, що є предметом наукового пошуку.

Самоспостереження – це спостереження, яке дає змогу заглянути у приховану сферу досліджуваного соціального процесу.

В залежності від ступеня активності спостерігача в досліджуваній ситуації розрізняють включене та невключене спостереження.

Невключене спостереження – спостереження, за якого дослідник перебуває поза процесом чи явищем, яке вивчає, тобто є зовнішнім спостерігачем.

Включене спостереження (спостереження з середини) коли спостерігач стає повноправним учасником групи, яку він спостерігає. Характерним прикладом цього може бути дослідження, проведене американським соціологом Н. Андерсеном і викладене ним у книжці “Волоцюги” (1923р.). Для збору матеріалу про життя волоцюг Андерсон сам протягом багатьох місяців блукав з ними країною.

Спостереження бувають систематичні, які проводяться за заздалегідь суворо розробленим планом вивчення об’єкта протягом певного часу, і не систематичними (короткочасними), коли вони проводяться іншими способами (за документами, за допомогою опитувань і т.д.).

Спостереження називається надійним, якщо, будучи повтореним в тих же умовах, з тим же об’єктом, воно зможе дати попередній результат незалежно від того, ким спостереження повторюється – першим спостерігачем або будь-ким іншим.

13.5. Соціальний експеримент як метод збирання соціологічної інформації

Соціальний експеримент – це засіб отримання інформації про кількісні і якісні зміни показників діяльності і поведінки об’єкта внаслідок дії на нього певних факторів, якими можна управляти. Основна мета проведення експерименту – перевірити ті чи інші гіпотези, результати яких мають прямий вихід в практику, на різноманітні управлінські рішення.

Види експерименту.

За характером експериментальної ситуації виділяють польові та лабораторні. У польовому експерименті об’єкт (група) знаходиться в природних умовах свого функціонування (наприклад, бригада в період роботи). При цьому члени бригади можуть знати про те, що вони беруть участь в експерименті.

В лабораторному експерименті експериментальна ситуація, а часто і самі експериментальні групи формуються штучно. Члени групи, як правило, знають про експеримент.

За логічною структурою доказу гіпотез розрізняють лінійний і паралельні експерименти. Лінійний експеримент характеризується тим, що аналізується та ж сама група, оскільки вона є і контрольною (її первинний стан), і експериментальною (її стан після зміни однієї чи декількох характеристик).

В паралельному експерименті беруть участь дві групи : контрольна і експериментальна і в яких доказ здійснюється одночасним порівнянням стану двох об’єктів (експериментального і контрольного). Прикладом такого експерименту можуть бути досліди професора Е. Мейо (1924-1936 р.р.).

За характером об’єкта експеримент поділяється на : економічні, педагогічні, правові, естетичні, соціально-психологічні та інші.

За специфікою поставлених завдань розрізняють науково-дослідні та прикладні експерименти. За характером експериментальних ситуацій – контрольовані і неконтрольовані.

Орієнтуючі експерименти досліджують мало відомі ситуації, ставлять нові проблеми, задають напрям теоретичним пошукам. Вони є підгрунтям нових гіпотез. Критичні експерименти застосовують щодо перевірки гіпотез. Вони переводять знання із вірогідного в достовірне.
13.6. Метод експертної оцінки

Для його проведення як способу збирання необхідних даних насамперед формується група добре інформованих осіб, яка вибирається за такими ознаками

- професійний статус (посада, професіоналізм, висока кваліфікація, наукова ступінь і вчене звання, стаж роботи тощо);

- результати їх тестування (з урахуванням оцінки їх попередньої діяльності як експертів), а також атестації їх колегами, врахування громадської думки, іміджу у даній сфері суспільного життя.

Основний робочий інструментарій експертних опитувань – анкета або бланк-інтерв’ю. Метод експертних оцінок може мати різні форми – від заочного індивідуального опитування за допомогою анонімної анкети до відкритої дискусії, обміну думками, особливо щодо прогнозних оцінок певного явища, строку здійснення того чи іншого проекта.
13.7. Соціометричне опитування

Соціометричне опитування можна проводити у групах, члени яких мають досвід спілкування не менше як 6 місяців, тобто протягом часу, необхідного для досягнення “спрацьованості” групи.

При підготовці до використання цього методу необхідно виробити соціометричний критерій, тобто запитання, які задають усім членам групи з метою з’ясування характеру взаємин між ними.

Соціометричні критерії поділяють на два основні класи : комунікативні і гностичні.

Комунікативні критерії використовують для того, щоб виміряти реальні або уявні стосунки в групі, з’ясувати як кожний член групи бачить своє безпосереднє оточення.

Гностичні критерії призначені для набуття уявлень людини щодо її ролі, позиції в групі, а також для з’ясування того, хто, на її думку, обере кого для спільного вирішення певного завдання, хто – нехтує. Приклад комунікативного критерію : “Кого б Ви обрали своїм бригадиром ?”. Агностичний варіант звучить так : “Хто з вашої бригади, на Вашу думку, хотів би обрати Вас бригадиром ?”. Існують і заперечні критерії, які фіксують негативне ставлення однієї людини до іншої.

У соціометрії поширені й дихотомічні критерії, що дають змогу точніше з’ясувати взаємини в малій групі. Наприклад : “Кого з членів Вашої бригади Ви б обрали бригадиром (позитивна частина критерію), а кого б не обрали ?” (заперечна частина критерію).

Ще один різновид соціометричних критеріїв – критерії ранжування. Наприклад, “Вкажіть по порядку, з ким із членів Вашого колективу Ви хотіли б створити мале підприємство в першу чергу, в другу, в третю і т.д. ?”.

При соціометричному опитуванні кожному члену якого опитують, дається соціометрична картка і список членів групи, де проводиться соціометрія. Прізвище членів групи шифрується.

Поряд з позитивами соціометрії слід звернути увагу і на обмеженість її як методу збирання інформації. Ця обмеженість соціометрії полягає в тому, що вона фіксує не об’єктивні відносини, а відображення останніх у свідомості їх носіїв.


1 За даними ЮНЕСКО, у світі налічується 4 тис. етносів, з яких лише 800 досягли стадії нації.

1 Етноцентризм – світоглядний принцип, представники якого вважають той етнос, до якого вони належать, таким, що має певні переваги перед усіма (чи багатьма) іншими етносами.

1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

Схожі:

1. Соціологія як наука
Але далі ситуація ускладнюється, бо суспільство можна вивчати з різних позицій. «Два підходи до розуміння суспільства І людини»

Соціологія
Соціологія: навчально – методичний комплекс / За ред. Щудло С. А., Романіва Т. М., Мірчук І. Л.– Дрогобич: Вимір, 2007

1. Соціологія як наука Питання Поняття соціології
Не можна сказати, що в історії людського мислення дослідники не зверталися до проблем суспільства, його соціальних груп, проблематики...

Соціологія
Поняття “соціальний” має кілька значень: від позначення самої сутності суспільного життя до розуміння сутності соціального зв*язку....

Соціологія Навчально-методичний посібник для студентів всіх напрямків
Мирський Р. Я., доктор філософських наук, професор Національного університету “Львівська політехніка”

Реферат з дисципліни «Соціологія» на тему: «Соціальні проблеми молоді...
Розділ молодь: особливості соціально-демографічної групи в минулому та в наш час

Методичні вказівки до вивчення курсу
Методичні вказівки до вивчання курсу "Соціологія життєвого середовища" для студентів усіх напрямів підготовки денної та заочної форм...

1. Чому логіка довгий час розвивалась в системі філософського знання, а не як окрема наука?
Чому логіка довгий час розвивалась в системі філософського знання, а не як окрема наука?

«Фізика – наука, яка відповідає на питання «чому?»»
Розгадування кросвордів, вікторин, виконання цікавих завдань та фішок для допитливих

1. Виникнення економічної теорії. Економічна теорія як універсальна...
...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

g.lekciya.com.ua
Головна сторінка