Пошук по сайту


Сновиди сни українських письменникі

Сновиди сни українських письменникі

Сторінка1/31
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   31
СНОВИДИ
Сни українських письменникі
Серія «Доросла серія»

© «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2010

Ідея, упорядкування © Тарас Малкович Редактор-упорядник: Іван Малкович

Обкладинка © Рафал Ольбінський Усі фотографії надано авторами.

Ексклюзивне право на видання цієї книжки належить «Видавництву Івана Малковича «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».

Видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»: Свідоцтво: серія ДК, № 759 від 2.01.2002 Адреса: 01004, Київ, вул. Басейна, 1/2 E-mail: ivan@ababa.kiev.ua Поліграфія: ВАТ ХКФ «Глобус». Зам. № 0-0910.

ISBN 978-617-585-017-6

www.ababahalamaha.com.ua

www.ababagalamaga.com.ua

сновиди

Сни українських письменників

Упорядник Тарас МалкоВич

 

Софія АНДРУХОВИЧ

Народилася 17 листопада 1982 року в Івано-Франківську. Навчалася у львівській Українській Академії друкарства. Письменниця, перекладачка, публіцистка.

Співредакторка часопису «Четвер».

Стипендіатка програми Вілли Деціуша у Кракові (2004). Авторка книг «Літо Мілени» (2002), «Старі люди» (2003), «Жінки їхніх чоловіків» (2005), «Сьомга» (2007).

Мешкає у Клавдієвому під Києвом.

СОН ПРО ПСА І ГУСАКА

Спала в ліжку з білим гусаком. На одній подушці — моя голова, на іншій — гусакова. Поряд з ліжком — плямистий пес, який облизував мені лице. Гусак рев¬нував.

СОН ПРО НЕСПРАВЕДЛИВІСТЬ

На пишному прийнятті танцювала з невисоким кун- делем. Показний красень-доґ підійшов і з-за спини мого партнера почав мене цілувати. Я відповідала взаємністю.

Сказала: «Чому мені ніколи не доводиться танцю-вати з високими псами?»

СОН ПРО ЛЮБОВ І ВТРАТУ

На ідеально підстриженому газоні мене вхопив зу-бами за ногу велетенський ящур. Намагалася вирва-тись, але не мала сил достатньо енергійно смикати ногою, кликати на допомогу теж не вдавалося, бо чо¬мусь не відкривався рот. Ящура я майже не бачила — нездатна була розплющити очі, повіки здавалися наче змащені чимось липким.

У ящура були гострі зуби і страшна пащека. Нога пекла від його гарячого дихання. Мене охоплював жах через те, що ця істота — ззаду, тому я викрутилась і ки¬нулася на нього обличчям униз, немов у прірву. Я обі¬йняла його, а він обійняв мене, і тоді я побачила його очі.

У кімнаті панував напівморок, стелі були високі, як у палаці, з них звисало якесь шмаття, ліжко стояло на тонких підпорах. Внизу колихалася прозора вода — я бачила крізь неї дерев’яні дошки підлоги. Мені було солодко й спокійно, я подумала, що от, нарешті, так тепер буде завжди. Ми з ящуром були вже колись зна¬йомі і близькі.

Прокинувшись, кілька днів мала гостре й щемке від¬чуття втрати.

СОН ПРО СЕКС І СМЕРТЬ

Я бачила їх згори і відчувала те, що й вони: водночас і її, і його відчуття. Вона лежала горілиць, зовсім гола, на зім’ятих світлих простирадлах. Тканина була слизь¬ка й лискуча. А шкіра дівчини — ще біліша, ніж по¬стіль.

Дівчина збуджено постогнувала і звивалася, терлась обличчям об подушку, тілом об простирадло. Чоловік сидів дещо віддалік і дивився на неї. Усі троє знали, що він зараз її уб’є.

В моїй голові пульсували слова: «Death is sexy... Death is sexy...»

СОН ПРО ІМ’Я

Я спускалась додолу. Уздовж ескалатора погойдува¬лася на вітрі густа світло-зелена пшениця. Хотілось податися в поле, натомість крокувала просторим це¬хом — вікна від підлоги до стелі, стеля височенна, її майже не видно, під стелею літають, рухаються і тур¬кочуть чорні крапки — голуби. Приміщення тепле й запилюжене, іржаво-коричневе. Старий лакований сервант з сервізом, дивани, м’які крісла, книжковий стелаж — усе, немов у помешканні велетня.

«Тут би я жила», — думаю я, йдучи повз дівчат-шва- чок, які працюють за швейними машинками. Дівчата вбрані в темно-сині фартухи, на головах у них зав’я¬зані косинки.

«Чуєш, — каже одна з них, ловлячи мене за руку і широко посміхаючись; її посмішка груба й вульгарна, але дівчина начебто мені симпатизує, — тебе шука¬ють».

І називає моє ім’я. Дуже красиве. Я повторюю його про себе, смакуючи. Рот наповнюється слиною. Стає за¬тишно. Я думаю, що от, нарешті, і так тепер буде завжди.

Прокинувшись, імені пригадати не можу.

СОН ПРО УСВІДОМЛЕННЯ І ПРІРВУ

Я стою на початку короткої безлюдної вулички. Мені добре видно, де вуличка закінчується і вливаєть¬ся в ширшу, перпендикулярну їй. Кількаповерхові будинки, кремезне дерево посередині. Ймовірно, дуб. Усвідомлюю, що сплю. Відштовхуюсь від землі, під¬стрибую і здіймаюся в повітря. Лечу стилем брас. Пра¬воруч — автобусна зупинка, пофарбована на зелено. Я підлітаю до дерева. У нього розкішна крона, я бачу кожен листочок, кожну прожилку. Ні — це не дуб, лис¬тя зовсім інакше, човниками. Тут я забуваю, що сплю, втрачаю впевненість, мене починає тягнути до землі. «Все гаразд, це мій сон», — нагадую я собі, і знову ши¬ряю вгору. Наприкінці вулички приземляюся, пере¬ходжу дорогу, біля кам’яного муру зустрічаю знайо¬мих. Я знаю, що за цим муром — провалля і круті кам’яні сходи додолу. Не зазираючи за мур, я бачу крає¬вид, що за ним ховається — каменюки й скелі, бурхливу зелень, дерева, кущі, траву, стежини, кільце колодязя, в’юнку річку, сонячні промені широкими напівпрозо¬рими смугами пробиваються крізь рожево-білі хмари.

«Де він?» — запитую я у знайомих. «Піднімається сходами», — відповідають мені. Я підходжу до початку

сходів і зазираю вниз. Його там немає. Я знаю, що че¬кати даремно — він не прийде. «Де він?» — знову запи¬тую я. «Ящур помер, — кажуть вони. — Але два дні тому він бачив дуже важливий сон».

Це вони мене так намагаються підбадьорити.

 

Юрій АНДРУХОВИЧ

Народився 13 березня 1960 року в Івано-Франківську. Поет, прозаїк, перекладач, есеїст. Патріарх Бу-Ба-Бу. Кандидат філології. Був співредактором часопису «Четвер» та віце-президентом АУП. «Ферментатор» т. зв. станіславського феномену. Поетичні збірки: «Небо і площі» (1985), «Середмістя» (1989), «Екзотичні птахи і рос-лини» (1991), «Екзотичні птахи і рослини з додатком «Індія» (1997), «Пісні для мертвого півня» (2004). Романи: «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993), «Перверзія» (1996), «Дванадцять обручів» (2003), «Таємниця» (2007). Збірки есеїв: «Дезорієнтація на місце¬вості» (1999), «Диявол ховається в сирі» (2006). Переклав: В.Шекс- пір «Гамлет» та ін. Лауреат: премії ім. Гердера (Німеччина), премії миру ім. Е.-М. Ремарка; премії книжкового ярмарку в Ляйпціґу за європейське взаєморозуміння; літературної премії Центр. Европи ANGELUS. Входив до рейтингу журналу «Корреспондент» «100 най- впливовіших людей України». Мешкає в Івано-Франківську.

Безумовно, подібно до всіх, я також бачу сни. Ма-буть, вони здебільшого кольорові, хоча хто їх знає. Крім того, деякі з них є безглуздими, інші — пророчими, а ще інші — еротичними. Є ще, звичайно, кошмари.

Найцікавішим було би поєднання в одному всіх чотирьох різновидів. Такий комбі-варіант подати б до антології!

Я певен: щось таке мені справді сниться. От тільки як його позбирати, нанизати словами на якусь гідну читацької уваги історію?

Є два типи снів, які повертаються до мене з певною сталістю.

Перший: ніби мене знову забрали до війська і тепер мені ще півтора року віддавати невідомо кому й за що.

Другий: ніби я знову працюю в обласній друкарні на випуску газети і ця нічна зміна ніколи не закін-читься.

Віднедавна до цих двох приєднався третій.

З нахабною наполегливістю він навідує мене при-близно з того ж часу, коли й сама українська дійсність почала все більше нагадувати суцільний сон — той, що з нього неможливо прокинутись. Він триватиме щонайменше десять років, заявляють невиправні опти¬місти.

Напевно, мені пора всерйоз перейнятися власного підсвідомістю. Мені дуже не подобаються мої сни про замах. Я виявляюсь останньою ланкою певного конспі¬ративного ланцюга. У моєму розпорядженні снайпер¬ська гвинтівка і зручна оглядова позиція. Моїм зав¬данням є поцілити в певного високопосадовця і тим самим урятувати країну. Це різкуватий крок, але в нас просто немає виходу — ані в мене, ані в країни.

Якісь іще деталі? Так: він являє собою дуже добру мішень — велику і вайлувату. Однак мені ще ніколи не вдавалося довести справу до кінця і натиснути на спуск.

Я згоден, що це недобре. Недобре, коли сняться такі сни. Недобре, що вони нічим не закінчуються. Мені за них соромно...

Ярослава Франческа БАРБ’БРІ

Народилася 4 вересня 1991 року в Кремоні (Італія). Авторка двох поки що неопублікованих повістей. Початкуючий психо-філософ.

Навчається в Римському університеті.

Мешкає в Римі, Кремоні, Києві.

ДОБРО І ЗЛО

7 років.

Стою на балконі і граю на флейті. Кличу своїх орлів. Одного звати Біле Око, а другого — Чорне Око...

МЕНЮ ПІТОНА: ШИПЛЯЧИЙ СТАЙЛ

9 років.

Пітон обвився круг вежі. Пітон закутаний у шарф і з перлами навколо шиї.

У вузькій старій вуличці на шпилях двох будинків висять кеди.

Того, кого з’їв пітон.

СОНАТА ДЛЯ СНІГОВОЇ КОРОЛЕВИ

13 років.

Граю на піаніно в лісі. Клавіші крижаніють. Зимова музика осипається кристалами з срібним дзвоном. Ноти вмерзають у кригу — мов бджілки у старий бурштин.

ПОДІУМ З МАГМИ

15 років.

Танцюю на вулкані. І лава, що вивергається, з чорної стає блакитною.

БЕЗСОННА ФІЛОСОФІЯ

18 років.

Цілу ніч сперечалася. З Кантом.

Олесь БАРЛІГ

Народився 2 червня 1985 року в Запоріжжі. Поет. Закінчив факультет журналістики Запорізького універ¬ситету. Член запорізького літературного клубу «99». Редактор самвидавного літальманаху «Час'ник». Друкувався в літературних часописах та альманахах («ШО» і «Березіль», «Четвер» та інших). Мешкає в Запоріжжі.

ТРОХИ ПРО ЛЮСТЕРКО І БОГА

...Отож опинилися я і якийсь мій друг (з сюжету сну, ясна річ, — друг, але що це за людина — не знаю, вперше бачу — якийсь хлопчина одного зі мною віку і приблизно такої ж статури). Тож я і якийсь мій друг пробираємося довгою квартирою з багатьма кімната¬ми слідом за дівчинкою. «Пробираємося» тому, що всі ці кімнати завалені мотлохом — одежею, громіздкими побутовими дрібничками, великими червоними пакета¬ми, набитими якимсь ганчір’ям. Це нагадало мені оселю божевільної старої, яка почала тягти до своєї хати усе, що знаходила на вулиці, і вже за рік її житло перетво¬рилося на звалище (сюжет про неї показували якось у новинах).

Ідемо через ці завали повільно, часом доводиться повзти. От! — пам’ятаю, як посеред дороги стояла ве¬лика розкладена дошка для прасування. І ми, стоячи рачки, на неї повземо. І ось пробираємося до якогось п’ятачка — маленької «галявинки» плінтуса. Стоїмо і дивимось на дівчинку. А вона всміхається нам. Спо¬глядає на нас маленькими оченятами. Бліда. З рум’я¬ними щічками. Короткою стрижкою. Років з десять — не більше. І схожа вона — вельми схожа! — аж часом здається, що це вона і є, тільки на зріст менша, на Сью¬зен Бойл. Це ота бабера, що у сорок сім років посіла друге місце у великобританському конкурсі талантів.

Ми з другом стоїмо непорушно. Відчуваємо — зараз щось відбуватиметься. Дівчинка нам каже, що читати¬ме вірш. Ми не заперечуємо, і вона починає. Як я потім злився на свою пам’ять, що вона не втримала в собі того тексту. Він видався мені неперевершеним. Здава¬лось, ніби нічого подібного я не чув і не читав ніколи. Ми стояли й слухали її. А з її обличчя не сходила ця посмішка і радість.

І ось десь уже ближче до кінця вірша трапляється рядок зі словами (це не дослівно, але дуже наближене до того):

Подивіться на ось це люстерко!

Подивіться на ось це люстерко!

Бачите, як мерехтить у ньому світло?

І голос такий, ніби наказує нам зробити це. А вона ще рукою показує кудись убік. Ми дивимось туди й бачи¬мо, що на килимі висить маленьке дзеркало. Відобра¬ження в ньому не видно. Замість цього в дзеркалі виблискує якийсь промінчик, вихоплений чи то від запаленої лампи, чи від сонця у вікні.

Я розумію в цю мить, що у вірші ці слова були. Що це не експромт. Що дівчинка читає кимось колись написаний текст. І що вона не знала ще й п’ять хвилин тому, що опиниться саме тут, у цій кімнаті, і що тут висітиме люстерко. Я навіть не впевнений, чи знала вона, що під тим кутом, де ми стояли з тим хлопчиною, світло падало так, аби створювалося таке мерехтіння. І головне — я не впевнений, що вона взагалі бачила, що саме в цій кімнаті є те дзеркальце!

Прокинувшись, я аж до п’ятої чашки кави думав про те, чи не була це справжня «нова словесність»?..

А ще якось мені наснився Бог. Уві сні не уточнюва¬лося, який саме. Просто було зрозуміло, що це саме Він. Ніби закадровий текст пролунав про це.

Уві сні я йшов з двома якимись людьми осіннім по¬хмурим містом після дощу й розповідав їм, що мені наснилося, ніби ось за такої самої погоди я теж ішов з парою подорожніх. Базікав про щось незначне і по¬всякденне, йдучи слідом за ними. Й чомусь крадькома глянув убік і побачив під альтанкою двох. Русява сим¬патична дівчина з сумним обличчям і смаглявий чоло¬вік з красивими рисами. Він був високий — здавалося, десь два з гаком метри. В ядучо-жовто-зеленому плащі з накинутим на голову каптуром. Попри арабську зов¬нішність він мав пряму й рівну форму носа. Це й був Бог. Мені здалося, ніби він чекав щось від тієї дівчини. Згоди на щось, а вона все ніяк не наважувалася відпо¬вісти «так».

...Якщо сон — це довготерміновий гуманітарний тре¬нінг смерті, то ми можемо підходити до обителі Бога кожного разу після засинання, однак через те, що не померли остаточно, лише стоїмо на ґанку й чекаємо від нього метафор та янголів? Гм... може, Бог хотів сказати мені, що Аллах — це його метафора?

Наталка БІЛОЦЕРКІВЕЦЬ

Народилася 8 листопада 1954 року в Куянівці на Сумщині. Закінчила філологічний факультет Київського держунівер¬ситету ім. Тараса Шевченка. Поетка, культуролог.

Авторка поетичних збірок:

«Балада про нескорених» (1976), «У країні мого серця» (1979), «Підземний вогонь» (1984), «Листопад» (1989),

«Алергія» (1999); «Готель Централь» (2004); збірки літературно-критичних статей «У контексті епохи» (1989). Лауреатка премії Грузинської РСРім. В. Маяковського (1983), премії Міжнародного поетичного фестивалю в Словенії «Кристал Віленіци» (2001) та премії журналу «Сучасність» (2003). Мешкає в Києві.

КВАРТЕТ САКСОФОНІСТІВ

У певному віці на зміну дитячим снам з польотами прийшли інші — з еротичним підтекстом; хоча techni¬cally speaking (як говорив Біл Клінтон) сексу в тих моїх еротичних снах ніколи не було. А було почуття особли¬вої, делікатної ніжності, котре лишалося певний час зо мною. Хотілося б знати, що подумали б герої тих моїх сновидінь (цілком реальні чоловіки, між іншим), якби раптом довідалися про свої ролі у тих снах і — опосеред¬ковано — у моїх віршах, тими снами спричинених?..

На жаль, з роками настрій моїх снів стає все сумнішим. Може, тому я їх так швидко й забуваю («витісняю», у тер¬мінах Фройда). Буває, сняться смерті рідних людей. До речі, народні сонники зовсім не вважають такі сни зловіс- пими, навпаки — це нібито символізує чиєсь довге життя. Але я завжди плачу в тих снах, і якщо і є в них щось добре, то це знов-таки перехід (витіснення) теми смерті в літера¬туру... Утім, поїзд, один із моїх найулюбленіших поетич- 11 их образів, ніколи мені не снився, хоч у «Тлумаченні сно¬видінь» Фройда потяг якраз символізує смерть. (Мене завжди цікавили тлумачення снів: від наївних народ¬них сонників до філософії сновидінь у Фройда-Юні'а).

На закінчення все ж згадаю один із недавніх снів — я його запам'ятала, бо він здався мені щасливим.

Отож, у мене ніби є ще одна дитина. Це чорношкірий хлопчик на ім'я Мартин (асоціація з Мартіном Лютером Кінгом?). Йому років шість, і я веду його до музичної школи. Мій маленький чорношкірий Мартин грає на саксофоні!

— От блін, — сказала моя доросла донька, коли я пере- новіла їй сон. — І ти не могла народити одразу чотирьох негренят? Ми б тоді мали власний джазовий квартет!
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   31

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

8 «Золотий ключик» Войтюк Олеся Миколаївна Творча спадщина українських письменників-класиків
Посібник містить цікавий І корисний матеріал: розробки відкритих літературно – виховних заходів, присвячені письменникам-класикам,...

1. Основні відомості про будову Всесвіту
Особливості функціонування українських заповідників. Заказників, національних парків

С ерія: Економічні науки Випуск 40. Частина ІІ
...

1. Поява людини й первісних форм життя в Україні. Трипільська культура
Кіммерійці, скіфи, сармати та інші народи на українських землях. Грецька колонізація Північного Причорномор'я

Пункт Вживання літер г І Ґ у власних І загальних назвах
Літера г передає на письмі гортанний щілинний приголосний як у суто українських словах (гадка, гай, гривня, гречка), так І в іншомовних...

Урок вивчення нового матеріалу. Основні поняття: суспільно-політичний...
Тема: Російській визвольний та польський національно-визвольний рух на українських землях у 20-30-ті роки ХІХ ст

Підручник, сучасна адміністративно-політична карта
України, портрети українських учених-істориків. Основні поняття І терміни: історія, факт, подія, дослідження історії, іс­торики,...

Зв’язок фізики з повсякденним життям, технікою І виробничими технологіями....
Мета уроку: Ознайомити учнів з розвитком фізики, із застосуванням новітніх матеріалів та технологій у виробництві, формувати інтерес...

Оголошується набір статей до першого випуску наукового збірника “історія...
М створення міждисциплінарного періодичного наукового збірника “Історія та географія середньовічного права”, основним завданням якого...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

g.lekciya.com.ua
Головна сторінка