Пошук по сайту


9. Індивідуальні завдання - Робоча програма навчальної дисципліни філософія науки

Робоча програма навчальної дисципліни філософія науки

Сторінка4/5
1   2   3   4   5


9. Індивідуальні завдання

Не передбачено
10. Методи навчання
Основні форми навчального процесу при вивченні дисципліни «Філософія науки»:

  • навчальні заняття;

  • самостійна робота студентів;

  • робота в науковій бібліотеці КДПУ імені В. Винниченка та мережі Інтернет;

  • контрольні заходи.


Види навчальної роботи студентів:

    • лекція з використанням структурно-логічних схем;

  • семінарське заняття;

  • консультація;

  • залік.


У процесі вивчення дисципліни «Філософія науки» застосовуються наступні методи навчання:

За типом пізнавальної діяльності:

  • пояснювально-ілюстративний;

  • репродуктивний;

  • проблемного викладу;

  • дослідницький;

  • відповідно до логіки пізнання:

  • аналітичний;

  • індуктивний;

  • дедуктивний;

За основними етапами процесу:

  • формування знань;

  • формування умінь і навичок;

  • застосування знань;

  • узагальнення;

  • закріплення;

  • перевірка;

За системним підходом:

  • стимулювання та мотивація;

  • контроль та самоконтроль.

За джерелами знань:

  • словесні – розповідь, пояснення, лекція;

  • наочні – демонстрація, ілюстрація.

За рівнем самостійної розумової діяльності:

  • проблемний;

  • частково-пошуковий;

  • дослідницький;

  • метод проблемного викладання.


11. Методи контролю

Оцінювання якості знань студентів, в умовах організації навчального процесу за кредитно-модульною системою здійснюється шляхом поточного, модульного, підсумкового (семестрового) контролю за 100-бальною шкалою оцінювання, за шкалою EСTS та національною шкалою оцінювання.
11.1. ПОТОЧНИЙ КОНТРОЛЬ

Поточний контроль – це оцінювання навчальних досягнень студента (рівень теоретичних знань та практичні навички з тем, включених до змістових модулів) під час проведення аудиторних занять, організації самостійної роботи, на консультаціях (під час відпрацювання пропущених занять чи за бажання підвищити попереднє оцінювання) та активності студента на занятті.

Поточний контроль реалізується у формі опитування, виступів на семінарських заняттях, експрес-контролю, контролю засвоєння навчального матеріалу, запланованого на самостійне опрацювання студентом тощо.

Форми участі студентів у навчальному процесі, які підлягають поточному контролю:

- виступ з основного питання;

- усна доповідь;

- доповнення, запитання до того, хто відповідає, рецензія на виступ;

- участь у дискусіях, інтерактивних формах організації заняття.

- аналіз джерельної та монографічної літератури;

- письмові завдання (тестові, контрольні, творчі роботи, реферати тощо);

- самостійне опрацювання тем;

- підготовка тез, конспектів навчальних або наукових текстів;

- систематичність роботи на семінарських заняттях, активність під час обговорення питань.
Критеріями оцінки є:

усні відповіді:

  • повнота розкриття питання;

  • логіка викладання, культура мови;

  • емоційність та переконаність;

  • використання основної та додаткової літератури;

  • аналітичні міркування, уміння робити порівняння, висновки;

виконання письмових завдань:

  • повнота розкриття питання;

  • цілісність, системність, логічність, уміння форму­лювати висновки;

  • акуратність оформлення письмової роботи.

Максимальний бал за виступ з питань певної теми модуля на семінарському занятті5 балів:

  • 3,5-4 б. ставиться, коли студент повністю засвоїв теоретичний матеріал, логічно викладає його, пов’язуючи з вивченим раніше, бачить міжпредметні зв’язки, наводить аргументи, робить покликання на потрібну літературу. Обов’язковим є ознайомлення з додатковою літературою, її опрацювання і використання під час розкриття питання. Студент робить висновки, висловлює гіпотези, дискутує.

  • 2,5-3 б. ставиться, коли студент засвоїв теоретичний матеріал, вільно викладає його, наводить приклади, однак є незначні проблеми з усвідомленням системних зв’язків, коментарем теоретичного матеріалу. Не завжди дотримується логіки викладу, припускається незначних помилок чи неточностей.

  • 1,5-2 б. ставиться студентові, який засвоїв матеріал на рівні переказування, відтворює вивчене не завжди логічно, припускається помилок.

  • 0,5-1 б. одержує студент, який невпевнено переказує матеріал, не завжди вправно ілюструючи його. Під час відповіді потребує допомоги, допускається помилок.

До 3-х балів студент може отримати за виконані завдання самостійної роботи з певної теми модуля, з урахуванням якості, повноти виконання завдання.

До 2-х балів ставиться студентові, який робить вдалі доповнення протягом семінарських занять з певної теми модуля, виправляє неточності, однак при цьому індивідуально не виступає з окремих питань;

До 2-х балів ставиться студентові, який підготував значний за обсягом та змістом конспект до семінарських занять з певної теми модуля;

1 бал одержує студент, який старанно працював упродовж заняття, виконував вправи, залучався до колективних обговорень тощо.

Якщо студент жодного разу не відповідав на семінарських заняттях, матиме за відповідний поточний контроль 0 балів.

За рішенням кафедри студентам, які брали участь у науково-дослідній роботі – роботі конференцій, студентських наукових гуртків та проблемних груп, підготовці публікацій, були учасниками олімпіад, конкурсів тощо можуть нараховуватися додаткові бали: до 5 балів.

35 балів студент може отримати за присутність на лекції та семінарі.

Студент, який не з’являвся на заняття (з поважних причин, підтверджених документально), а отже, не мав поточних оцінок, має право повторно пройти поточний контроль під час консультацій. На консультаціях студент може відпрацювати пропущені семінарські заняття, захистити реферати, а також ліквідувати заборгованості з інших видів навчальної роботи.


    1. МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ


Модульний контроль проводиться на останньому занятті модуля. Тривалість виконання модульних контрольних завдань не повинна перевищувати двох академічних годин.

Форми проведення модульних контролів під час вивчення дисципліни «Філософія науки»:

- комплексна письмова модульна контрольна робота;

- комплексне тестування.

До модульних контрольних робіт допускаються всі студенти незалежно від результатів поточного контролю.

Дві МКР у формі чотирирівневих завдань передбачено за результатами вивчення тем модуля 1 і модуля 2. Для проведення модульного контролю розроблено модульні контрольні завдання двох варіантів. Варіанти завдань для модульного контролю є рівнозначні за трудомісткістю.

За виконання завдань модульного контролю студент отримує контрольну модульну оцінку (кількість балів), яка враховується в процесі розрахунків модульної оцінки:

      • максимальна кількість балів – 40;

      • максимальна кількість балів за кожен рівень – 5.

У процесі виконання контрольних завдань студент може користуватися лише тими допоміжними матеріалами, які визначені викладачем. Студентові забороняється в будь-якій формі обмінюватися інформацією з іншими студентами та користуватися матеріалами, крім дозволених. За умови порушення студентом установле­них правил виконання модульного контролю викладач позбавляє можливості продовжувати виконання контрольних завдань, не перевіряє роботу, робить на ній відповідний запис і оцінює нулем балів. Результати контрольного заходу студента, який не з’явився на нього, також оцінюються нулем балів незалежно від причини.

Результати перевірки МКР доводяться до відома студентів не пізніше ніж через два робочі дні після їх виконання.

Перескладання МКР допускається в терміни, визначені викладачем, під час поточних консультацій.

Студент, який не з’явився на модульний контроль (незалежно від причини), має право один раз повторно пройти модульний контроль у визначені викладачем терміни під час поточних консультацій.

Підсумкова кількість балів за модуль (модульна оцінка) визначається за вибором викладача як:

- сума балів за усіма поточними формами контролю, передбаченими робочою навчальною програмою дисципліни (поточна модульна оцінка = модульна оцінка);

- сума балів за всіма формами контролю плюс оцінка підсумкової модульної контрольної роботи (тестів) (поточна модульна оцінка + контрольна модульна оцінка = модульна оцінка).
11.3. ПІДСУМКОВИЙ (СЕМЕСТРОВИЙ) КОНТРОЛЬ

З дисципліни «Філософія науки» передбачена така форма семестрового контролю, як залік, який проводиться у кінці семестру.

Першим етапом семестрового контролю є визначення підсумкової семестрової модульної оцінки як суми підсумкових модульних оцінок, отриманих за результатами засвоєння всіх модулів.

Підсумкова кількість балів з дисципліни (максимум 100 балів) визначається як сума балів поточного, модульного контролю та відповідає підсумковій семестровій модульній оцінці. Залік виставляється за результатами роботи студента впродовж усього семестру.

Усім студентам, які повністю виконали навчальний план і позитивно атестовані з цієї дисципліни за КМСОНП (набрали не менше 60 % від 100 балів), сумарний результат семестрового контролю в балах та дворівневою шкалою «зараховано», «не зараховано», за шкалою EСTS заноситься у Відомість обліку успішності (форма № Н-5.03), Індивідуальний навчальний план студента (форма № Н-2.02), Залікову книжку студента (форма № Н-2.03). Заповнена та оформлена відомість обліку успішності повертається у деканат у визначений термін особисто викладачем.

У випадку отримання менше 60 балів (FX в EСTS) за результатами семестрового контролю, студент обов’язково здійснює перескладання для ліквідації академзаборгованості.

12. Розподіл балів, які отримують студенти

Дисципліна «Філософія науки»

Поточне тестування та самостійна робота

Сума

Змістовий модуль № 1

МОДУЛЬНА 1


Змістовий модуль № 2

МОДУЛЬНА 2

Змістовий модуль № 3


Підсумкова семестрова

Т. 1

Т.

2

Т. 3

МКР 1


Т

4.

Т.

5.

МКР 2

Т.

6.




5

5

5

40

55

5

5

30

40

5




100

Т1, Т2 ... Т9 – теми змістових модулів.
Шкала оцінювання: національна та ECTS

Сума балів за всі види навчальної діяльності

Оцінка ECTS

Оцінка за національною шкалою

для екзамену, курсового проекту (роботи), практики

для заліку

90 – 100

А

відмінно



зараховано

82-89

В

добре

74-81

С

64-73

D

задовільно

60-63

Е

35-59

FX

незадовільно з можливістю повторного складання

не зараховано з можливістю повторного складання

0-34

F

незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни


13. Методичне забезпечення

1. Навчально-методичний комплекс з дисципліни «Філософія науки».

2. Тексти лекцій (в електронному варіанті).


14. Рекомендована література

Основна:

  1. Агацци Э. Моральное измерение науки и техники. – М.: МФФ, 1998. – С.10-32.

  2. Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія, – К., 2008.

  3. Аристотель. Вторая аналитика // Соч. в 4-х т. Т. 2. – М.: Мысль, 1978. – С.257-258, 271-277, 300-304.

  4. Аристотель. Категории // Соч. в 4-х т. Т. 2. – М.: Мысль, 1978. – С.53-62.

  5. Аристотель. Метафизика // Соч. в 4-х т. Т. 1. – М.: Мысль, 1975. – С.67-70, 94-97, 145.

  6. Бачинін В.А., Журавський В.С., Панов М.І. Філософія права: Підручник – К.: "Ін. Юре", 2003. – 472с.

  7. Бэкон Фр. Новый Органон // Соч. в 2-х т. Т.2 – М.: Мысль, 1978. – С.12-28, 34-44, 56-62.

  8. В. Г. Кремень, Ільїн В.В. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: Підручник. – К.: Книга, 2008. – 528с.

  9. Введение в философию. В 2-х ч. Под ред. И. Фролова. – М., 1989.

  10. Введение в философию: Учебное пособие для вузов / Авторский коллектив: Фролов И.Т. и др. – М.: Республика, 2003. – Глава 10. – С.538-571.

  11. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Курс лекцій з філософії: Навчальний посібник. – К.: Вид-во Європейського університету, 2002. – 422с.

  12. Горський В.С. Історія української філософії. – К., 1996.

  13. Готт В.С., Семенюк Э.П., Урсул А.Д. Категории современной науки. – М.: Мысль, 1984. – С.74-125.

  14. Декарт Р. Правила для руководства ума // Декарт Р. Избранные произведения. – М.: Политиздат, 1950. – С.84-136.

  15. Декарт Р. Рассуждение о методе // Декарт Р. Избранные произведения. – М.: Политиздат, 1950. – С.266-275.

  16. Дротянко Л.Г Фундаментальне та прикладне знання як соціокультурна та праксеологічна проблема. – К.: Четверта хвиля, 1998. – С. 50-70.

  17. Дротянко Л.Г. Феномен фундаментального і прикладного знання: (Постнекласичне дослідження). – К.: Вид-во Європ. ун-ту фінансів, менеджм., бізн. і інформ. систем. – 2000. – С.7-57, 75-152, 153-176, 188-224.

  18. Дротянко Л.Г. Філософські проблеми мовознавства. – К.: КНЛУ, 2002. – С.57-74, 105-132.

  19. Дротянко Л.Г. Фундаментальне та прикладне знання як соціокультурна і праксеологічна проблема. – К.: Четверта хвиля, 1998. – С.35-49, 70-112.

  20. Зотов А. Ф. Современная западная философия: Учебник. – М.: Высшая школа, 2001.

  21. Ильин В. В. История философии: Учебник для вузов. – СПб.: Питер, 2005.

  22. Истина // Философский энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1983. – С.226-227.

  23. История философии: Учебник/Ч. С. Кирвель, А. А. Бородич, У. Д. Розенфельд и др.; Под ред. Ч. С. Кривеля. – 2-е изд. – Мн.: Новое знание, 2001.

  24. Історія філософії: Підручник для вищої школи. – Х.: Прапор, 2003. – 768 с.

  25. Канке В. А. Основные философские направления и концепции науки. Итоги ХХ столетия. – М., 2000.

  26. Канке В. А. Философия. Исторический и систематический курс. – М., 2002.

  27. Карлов Н.В. О фундаментальном и прикладном в науке и образовании // Вопросы философии. – 1995. – № 11. – С.35-46.

  28. Кедров Б.М. О современной классификации наук // Диалектика в науках о природе и человеке. – М.: Наука, 1983. – С.8-14.

  29. Концепции научной рациональности // Современная западная философия. Словарь. – М.: Изд-во политической литературы, 1991. – С.199-208.

  30. Кримський С.Б. Запити філософських смислів. – К.: ПАРАПАН, 2003. –С.71-93.

  31. Кримський С.Б. Наука як феномен цивілізації // Вісник Національної академії наук України. – 2003. - № 3. – С.7-20.

  32. Кримський С.Б. Трансформація методологічної свідомості науки // Наука та наукознавство. – 1996. – С.32-38.

  33. Крымский С.Б. Культурно-экзистенциальные измерения познавательного процесса // Вопросы философии. – 1998. – С. № 4. – 40-49.

  34. Лакатос И. Бесконечный регресс и основания математики // Современная философия науки. – М.: Логос, 1996. – С.106-115.

  35. Лекторский В.А. Субъект, объект, познание. – М.: Наука, 1980.

  36. Метод. Методология // Философский энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1983. – С.364-367.

  37. Микешина Л.А. Философия науки. Учебное пособие. – М.: Прогресс-Традиция., 2005. – С. 11-26, 27-45, 129-164, 258-274.

  38. Мир философии. В 2-х частях. – М., 1991.

  39. Наука // Философский энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1983. – С. 403-406.

  40. Наука // Філософський енциклопедичний словник. – К.: Абрис, 2002. – С.410-411.

  41. Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: онтологія людини. – К., 1995.

  42. Ньютон-Смит В. Рациональность науки // Современная философия науки. Хрестоматия. – М.: Логос, 1996. – С.246-294.

  43. Патнэм Х. Введение к книге “Реализм и разум” // Современная философия науки. Хрестоматия. – М.: Логос, 1996. – 1996. – С.209-220.

  44. Патнэм Х. Философы и человеческое понимание // Современная философия науки. Хрестоматия. – М.: Логос, 1996. – С.221-246.

  45. Поппер К. Логика и рост научного знания. – М.: Прогресс, 1983. – С.35-55.

  46. Поппер К. Реализм и цель науки // Современная философия науки. Хрестоматия. – М.: Логос, 1996. – С.98-106.

  47. Пружинин Б.И. О пользе фундаментальности, или Быть ли в России большой науке // Вопросы философии. – 1996. - № 12. – С.133-141.

  48. Рациональность // Современная западная философия. Словарь. – М.: Изд-во политической литературы, 1991. – С.261-262.

  49. Раціональності концепція // Філософський енциклопедичний словник. – К.: Абрис, 2002. – С.539.

  50. Реале Дж., Антисерн Д. Западная философия от истоков до наших дней. В 4 т. – СПб., 1997.

  51. Саух П.Ю. Філософія: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури , 2003. – 256с.

  52. Сластенко Є.Ф., Ягодзінський С.М. Логіка: Навч. посіб. / За ред. Л.Г. Дротянко. – К.: Книжкове вид-во НАУ, 2005. – 192с.

  53. Степин В.С., Горохов В.Г., Розов М.А. Философия науки и техники. Учебное пособие. – М.: Гардарики, 1996. – С. 3-13, 28-42, 191-226, 278-306.

  54. Тофтул М.Г. Логіка: Посібник. – К.: "Академія", 2002. – 336с.

  55. Философия: Уч. пособие. Под ред. В.П.Кохановского, “Феникс”, Р н/Д, 2003, 576с.

  56. Философский энциклопедический словарь. – М., 1989.

  57. Философский энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1983. – Статьи: “Гипотеза”, “Идея”, “Концепция”, “Проблема”, “Теория”, “Факт”.

  58. Філософія в короткому викладі. Навч. посібник./Кирильчук В.Т., Решетов О.О., Стежко З.В., Стежко Г.П. – Кіровоград, “Імекс-ЛТД”, 2003. – 180с.

  59. Філософія. Навч. посібник. За ред. І.Надольного. – К., 1997.

  60. Філософія. Навчальний посібник/ За заг ред. Ю.В,Осічнюка. – К.:Атіна, 2003р.

  61. Філософія. Підручник. І.В. Бичко та ін., “Либідь”, К., 2001р., 406с.

  62. Філософія. Підручник. Видання друге. За заг. ред. М.І.Горлача та ін. Харків, “Консул”, 2000, 672 с.

  63. Філософія: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – Вид.2-ге, перероб. і доп. / В.Х. Арутюнов, М.М. Демченко, С.Л. Йосипенко та ін. – К.: КНЕУ, 2001. – 224с.

  64. Філософія: Підручник для вищої школи. – Х.: Прапор, 2004. – 736с.

  65. Філософія: Світ людини. Курс лекцій: Навч. посібник /В.Г.Табачковський, М.О.Булатов, Н.В.Хамітов та ін. – К., Либідь, 2004, – 432с.

  66. Філософський енциклопедичний словник. – К.: Абрис, 2002. – Статті: “Інтуїція”, “Істина”, “Емпіричне знання”, “Емпіричне і теоретичне”,“Метод”, “Методологія”, “Об’єкт”, “Освоєння”, “Пізнання”, “Суб’єкт”, “Теоретичне знання”.

  67. Хайдеггер М. О сущности истины // Хайдеггер М. Разговор на проселочной дороге. – М.: Высшая школа, 1991. – С.8-27.
1   2   3   4   5

Схожі:

Робоча програма навчальної дисципліни загальна педагогіка напрям...
Робоча програма дисципліни «Загальна педагогіка» : 0402 Фізико-математичні науки

Робоча програма навчальної дисципліни філософія науки
Факультети: історії та права, філології та журналістики,мистецький, іноземних мов, психолого-педагогічний, мистецький, фізико-математичний,...

Робоча програма навчальної дисципліни естетика
Філологія. Прикладна лінгвістика (німецька та англійська мови) 020303

Робоча програма навчальної дисципліни культурологія
Філологія. Прикладна лінгвістика (німецька та англійська мови) 020303

Робоча програма навчальної дисципліни наукові засади педагогічного...
Галузь знань: 0101 – педагогічна освіта; 0202 – галузь «мистецтво»; 0203 – гуманітарні науки; 0401 – природничі науки; 0402 – фізико-математичні...

Робоча програма навчальної дисципліни порівняльний аналіз сучасних правових систем 081 «Право»
Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної І індивідуальної роботи становить – 30/60

Робоча програма навчальної дисципліни «Основи природознавства І методика...
Робоча програма «Основи природознавства І методика ознайомлення дітей з природою» для студентів

Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 030300 «Історія»
Робоча навчальна програма з дисципліни «Історія західних та південних слов’ян (середньовічна доба)»

Робоча програма дисципліни «Історія зарубіжної літератури (I пол. XIX ст.)»
Спеціальність 010. 100 Педагогіка І методика середньої освіти. Українська мова та література

Робоча програма «Географія»
...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

g.lekciya.com.ua
Головна сторінка