Пошук по сайту


Вступ

Вступ

Сторінка1/7
  1   2   3   4   5   6   7
Основи гуманно-особистісного підходу до дітей в освітньому процесі Ш.О.Амонашвілі.

Підготувала вчитель

початкових класів

Долинської ЗШ І-ІІ ступенів

Костиль Світлана Василівна


Зміст

  • Вступ

  • 1. Теоретичні основи гуманно-особистісного підходу до дітей в освітньому процесі Ш. Амонашвілі

  • 1.1 Гуманістична педагогіка Ш. Амонашвілі

  • 1.2 Толерантність у концепції гуманної педагогіки Шалви Амонашвілі

  • 1.3 Основи гуманно-особтистісного підходу до дітей в освітньому процесі Ш. Амонашвілі - Доброта, щирість, відданість

  • Висновки

  • Список використаних джерел

Вступ

Найголовнішою умовою навчально-виховного процесу є його особистісна зорієнтованість, спрямована на те, щоб кожний вихованець став повноцінним, самодостатнім, творчим суб'єктом діяльності, пізнання, спілкування, вільною і самодіяльною особистістю. Саме в цьому і полягає гуманістична спрямованість навчально-виховного процесу, центром і метою якого є особистість вихованця. Ступінь гуманізації цього процесу залежить від того, наскільки він створює передумови для самореалізації особистості, розкриття її природних задатків, прагнення до свободи, відповідальності, творчості.

Орієнтація на особистісну сутність людини, прагнення звільнити її від одноманітності в суспільному бутті й особистісному розвитку домінують у сучасній теорії і практиці виховання та навчання. Складові цієї домінанти є одночасно і характерними ознаками гуманістичної педагогіки. До них належать:


гуманна педагогіка Ш.О.Амонашвілі:

надання дітям ініціативи у пізнавальній діяльності, створення емоційно стимулюючого навчального середовища, розвиток у дітей саморегуляції і свободи, закорінених у почуття й усвідомлення особистої відповідальності;

здійснення навчально-виховного процесу в атмосфері взаємодії, приязні, емоційної співдружності;

структурування педагогічного процесу на визнаній педагогом і дітьми солідарній основі;

виконання вчителем ролі порадника, консультанта, джерела знань, метою якого є створення для учнів реальних можливостей вибору пізнавальних альтернатив і самореалізації у формі, яка б відповідала рівневі розвитку кожного з них;

формування і добір освітніх програм з огляду на максимальні можливості розвитку потенціалу і стимулювання творчих здібностей дітей, обговорення вчителем з учнями проблем пізнавального розвитку, засобів його оцінювання.

Гуманістична педагогіка дає широкий простір для реалізації позиції дитини у процесі навчання й виховання. У контексті гуманістичної освітньої парадигми принципово іншою бачиться і позиція педагога, якому належить бути не засобом, а визначальним чинником навчального процесу, соратником і супутником дитини на шляхах пізнання. Вчитель, вихователь є провідною фігурою успішної педагогічної взаємодії з вихованцями, від нього залежить оперативність враховування їх особистісних якостей, які постійно змінюються під впливом зовнішніх обставин та індивідуального зростання.

Особистісно-орієнтовану педагогіку називають інноваційною. Але, як справедливо стверджують вітчизняні вчені, інноваційною вона є тільки для нашої педагогічної системи, оскільки інші уже давно еволюціонують у гуманістичному напрямі, поступово трансформуючись у систему нових відносин.

На сьогодні зарубіжна педагогічна інноватика випередила у розвитку інноваційні процеси в техніці, матеріальному виробництві тощо. Не випадково інноваційна діяльність у сферах матеріальної і духовної культури багатьох найрозвинутіших у сучасному світі країн розпочиналася з виховання нового покоління обдарованих дітей, яким належало у майбутньому здійснювати відкриття. Наприклад, у Японії Асоціацію раннього розвитку і організацію "Навчання талантів" очолює засновник всесвітньо відомої фірми "Соні" Масару Ібука. Основою розвитку розумових здібностей дитини він вважає її особистий досвід пізнання у перші три роки життя, коли активно розвиваються структури мозку. Саме в цей період провідним видом діяльності людини стає навчання, формується її креативний (творчий) потенціал, який є головним засобом розвитку творчості особистості. Тому кожна дитина може бути талановитою, якщо до неї будуть застосовані гуманні методи навчання, які оптимально відповідають її можливостям.

Потреба в людях, готових до життя у постійно змінюваному соціумі, налаштованих і здатних творити нове у своїй діяльності, покликала до життя і стимулює, каталізує (прискорює) інноваційні освітні процеси, вихід яких на новий рівень забезпечує стабільність і розвиток соціуму.

Гуманістична спрямованість інноваційних процесів у системі освіти зумовлена співіснуванням і складними взаєминами в науковій педагогіці й педагогічній практиці традиційної наукової педагогіки, що орієнтована на об'єктивні закономірності виховання й має своїм головним джерелом наукові дослідження, і створюваної педагогами-новаторами педагогіки співробітництва.

Тому актуальним є вивчення гуманної педагогіки Ш.А. Амонашвілі, який в 60 - 70-х роках очолив масовий експеримент у школах Грузії, що мав широкий відгук по усьому світі в силу обґрунтування нового наукового напрямку, що знайшло популярність за назвою "Гуманно-особистісний підхід до дітей в освітньому процесі". Його система- "Школа життя". Принципи гуманної педагогіки, розроблювальні Шалвой Олександровичем Амонашвілі, зрозумілі й близькі всім творчо працюючим педагогам, які хочуть позбутися у своїй роботі від рутини й шаблонів авторитарної педагогіки.

Найбільш повна відповідь на питання "Що таке гуманна педагогіка?" ми знаходимо в Шалви Олександровича: "Ця педагогіка приймає дитину такою, якою вона є, погоджується з його природою. Вона бачить у дитині її безмежність, усвідомлює його космічність і веде, готовить його до служіння людству протягом всього життя. Вона затверджує особистість у дитині шляхом виявлення його вільної волі й будує педагогічні системи, процесуальність яких визначають учительська любов, оптимізм, висока духовна моральність. Вона заохочує педагогічну творчість і призиває до педагогічного мистецтва. Гуманне педагогічне мислення прагне осягнути неосяжне, і в цьому сила утворювальних систем і процесів, породжених у його надрах". У традиційній педагогіці педагогічне мислення двумірно, усе будується на заохоченні й покаранні: поводиться дитина добре - заохочуємо, погано - караємо; учиться - добре, не вчиться - погано й т.п. А педагогічному процесу, по Амонашвілі, властивий "четвертий вимір у педагогічному мисленні" - духовна спрямованість нагору, прийняття дитини такою, якою вона є.
  1   2   3   4   5   6   7

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

План Вступ Сучасні світові демографічні проблеми Динаміка чисельності...
Одночасно змінювалося місце природи у житті людини. На сучасному рівні розвитку людства під його безпосереднім впливом знаходяться...

Основи
Вступ

Література
Вступ

Література
Вступ

Роботи
Вступ

Вступ – 5
Висновки до розділу

Вступ 7 фонетика й вимова 10

Література Тема: «Буквар»
Вступ

Всеукраїнський студентський архів
Вступ

Вступ
Загальна характеристика методів та прийомів, що використовуються під час слухання музики



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

g.lekciya.com.ua
Головна сторінка