Пошук по сайту


Лекція 7. Тема: СОЦІОЛОГІЯ СІМ’Ї - Соціологія

Соціологія

Сторінка14/30
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   30

Лекція 7.

Тема: СОЦІОЛОГІЯ СІМ’Ї





  1. Поняття соціології сім’ї. Сім’я як соціальний інститут.

  2. Структура сім’ї та її соціальні функції.

  3. Тенденції розвитку сучасної сім’ї.


1.Поняття соціології сім’ї. Сім’я як соціальний інститут
У всі часи сім’я була і залишається найважливішим соціальним інститутом суспільства. Саме через сім’ю відбувається зміна генерацій людей. Сім’я забезпечує продовження роду, у ній здійснюється первинна соціалізація та виховання дітей. За Аристотелем, сім'я — перший вид спілкування людей, первинний осередок, з якого виникає держава. Об'єднання декількох сімей грецький мислитель називає "поселенням", уважаючи його перехідною формою від сім'ї до держави.

Усім відомим є вислів “Міцна сім’я – міцна держава”. Перебуваючи у тісному взаємозв’язку з суспільством, будучи його невід’ємною частиною, сім’я неминуче реагує на будь-які позитивні й негативні зміни у всій соціальній системі, підпадаючи під її вплив. Водночас вона сама впливає на функціонування і розвиток суспільства. Тому кожне суспільство зацікавлене у морально, духовно, фізично здоровій сім’ї, яка б ефективно виконувала притаманні їй функції. Криза перехідного періоду погіршила не лише економічну та політичну ситуацію в державі, а й торкнулася сім’ї, зокрема її основних функцій – економічної, репродуктивної та виховної.

Сім'я є об'єктом дослідження багатьох наук — історії, економіки, права, соціології, психології, педагогіки, демографії, етнографії, етики тощо. Кожна з них, відповідно до свого предмета, вивчає специфічні сторони функціонування і розвитку сім'ї.

Соціологія сім'ї зосереджує свою увагу на аналізі всієї сукупності важливих проблем, пов'язаних із сім'єю, тобто вона носить міждисциплінарний характер. Соціологічний аналіз сім’ї дозволяє виявити основні суперечності, що виникають у відносинах між сім’єю і суспільством, і тим самим вишукати шляхи та засоби їх розв’язання. Дослідження сім’ї має важливе практичне значення, оскільки воно є передумовою розуміння багатьох процесів, які відбуваються у суспільстві.

Соціологія сім'ї — це спеціальна соціологічна теорія, галузь соціології, яка вивчає формування, розвиток і функціонування сім'ї, шлюбно-сімейних відносин у конкретних культурних та соціально-економічних умовах.

До кола проблем, які досліджує соціологія сім’ї, належать:

  • типи соціальних відносин, характерні для сім'ї;

  • фактори, що визначають чисельність і структуру сімейної спільноти;

  • зв'язок сім'ї з іншими соціальними спільностями та сферами соціального життя;

  • соціальні функції сім'ї;

  • її структура та особливості як соціального інституту і психологічної групи;

  • мотивація шлюбів і розлучень, а також соціальні та психологічні фактори, які сприяють плануванню сімейного життя, виникненню та подоланню внутрішньосімейних конфліктів;

  • інтеграція та дезінтеграція сім'ї;

  • історичні типи та форми шлюбно-сімейних відносин, тенденції та перспективи їх розвитку;

  • умови життя сім'ї та ін.

Найважливішими об'єктами вивчення соціології сім'ї є шлюб і сім'я.

Шлюб це історично визначена соціальна форма стосунків між чоловіком і жінкою, через яку суспільство впорядковує і санкціонує їх статеве життя, встановлює подружні і батьківські права й обов'язки. У Сімейному кодексі шлюб визначається як сімейний союз жінки і чоловіка, зареєстрований в державних органах РАЦС (Ст.21, ч.1)

Сім'я є більш складною системою відносин, ніж шлюб, оскільки вона, як правило, об'єднує не тільки подружжя, але й їх дітей, а також інших родичів та близьких. Таким чином, сім’єю можемо назвати групу осіб, які спільно проживають, об’єднані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом, та таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (Сімейний кодекс України, Ст.3, ч.4)

Крім того, сім'я виступає як соціальна клітина суспільства, є дуже близькою до "оригіналу" моделі всього суспільства, в якому вона функціонує. З одного боку, сім'я — досить замкнуте об'єднання людей, які захищають свій внутрішній світ, свої таємниці, що протистоять зовнішнім впливам. Якщо сім'ю позбавити її внутрішнього світу, зробити все, що діється в ній, відкритим для суспільства, вона розпадеться. З іншого боку, сім'я — об'єднання людей, відкрите для всього, що відбувається у суспільстві. Для неї характерні усі проблеми, якими живе суспільство.

Якою б герметично замкнутою сім'я не була, вона пов'язана із суспільством. Кожний член сім'ї зберігає певну автономію і завдяки цьому входить у різні інші об'єднання людей, в різні соціальні групи: виробничі, навчальні колективи, дитячі та юнацькі організації, суспільні рухи, політичні партії та об'єднання, вступає у взаємовідносини з державними структурами, місцевою владою, сусідами та іншими спільностями. Відносини у сім’ї складаються не лише за волею її членів, а й під впливом зовнішніх умов, соціального життя суспільства.

Водночас сім'я впливає на відносини у суспільстві, на характер процесів суспільного життя. Вона не тільки задовольняє потреби людей, які вступили у сімейний союз, а й виконує ряд соціальних функцій і є невід'ємним елементом соціальної структури суспільства. Тому форма сім'ї не може бути довільною. Сім'я і шлюб — це форми відносин подружжя, які санкціоновані суспільством.

У соціології сім’ї склалося два підходи до вивчення сім’ї:

а) сім’я досліджується як мала соціальна група, тобто певна форма взаємодії людей;

б) сім’я досліджується як соціальний інститут, який регулює відтворення людини за допомогою певної системи ролей, норм і організаційних форм.

Як малу соціальну групу сім’ю розглядаємо у тих випадках, коли дослідженню підлягають відносини між індивідами, які складають сім’ю. Під малою групою розуміється нечисленна за складом група, члени якої об'єднані загальною діяльністю і знаходяться в безпосередньому особистому спілкуванні, що є основою для виникнення емоційних відносин, групових норм і інтересів. Сім'я як мала соціальна група є первинною групою, але вона існує і виховує людей не сама собою, а як органічна частина суспільства. Як мала соціальна група сім'я займає в суспільній структурі проміжне місце між великими соціальними групами (класи, нації) й особистістю.

При аналізі сім'ї як малої соціальної групи доцільно виділяти три основні типи характеристик:

1. Характеристики групи в цілому: цілі та завдання сімейної групи, склад і структура сім'ї, соціально-демографічний склад сім'ї, групова згуртованість, групова діяльність і характер групової взаємодії сімейної групи, структура влади, комунікації в сім'ї тощо.

2. Характеристики зв'язків і відносин сімейної групи з більш широкими суспільними системами в межах соціальної структури суспільства. Тут насамперед слід виділити функції сім'ї щодо суспільства.

3. Цілі, завдання і функції стосовно індивіда, групова регуляція поведінки та взаємодії індивідів у сім'ї, груповий контроль, групові санкції тощо, сімейні цінності, норми та зразки поведінки, включення індивіда в сім'ю, його задоволеність перебуванням у сім'ї, її функціональними вимогами та ін.

У теорії груп розроблені поняття, які є досить зручними для вивчення сім'ї. Тому в понятійний апарат вивчення шлюбно-сімейних відносин міцно увійшли поняття, характерні для дослідження малих груп. Це, зокрема, групова згуртованість, групова динаміка, групова емпатія, групова солідарність, стабільність групи та ін.

Вивчення сім’ї як соціального інституту зорієнтоване насамперед на зовнішні зв’язки сім’ї. При такому аналізі підлягає з’ясуванню наступне питання: якою мірою спосіб життя сім’ї відповідає потребам суспільства. У даному випадку соціолога цікавлять зразки сімейної поведінки, усталені ролі, виконувані її членами, особливості формальних і неформальних норм і санкцій у сфері сімейно-шлюбних відносин. Так, одні норми, обов’язки і права носять юридичний характер і регламентуються законодавством (питання про володіння майном, про матеріальні зобов’язання, про мінімальний вік вступу до шлюбу та ін.). Інші норми шлюбно-сімейних відносин регулюються мораллю, звичаями, традиціями. До них належать дошлюбна поведінка, внутрісімейні санкції, розподіл влади і обов’язків між подружжям, характер сімейного дозвілля тощо. При дослідженні сім'ї як соціального інституту здебільшого використовують такі поняття, як "суспільні потреби у сфері шлюбно-сімейних відносин", "соціальні функції сім'ї", "норми і цінності у сфері шлюбно-сімейних відносин", "зразки поведінки різних типів сім'ї" та ін.

Аналіз сім’ї як соціального інституту дає змогу суспільству краще зрозуміти взаємозв’язок трансформації потреб суспільства з розвитком шлюбно-сімейних відносин, виявити, що дезорганізує суспільство, визначити типи сімейної поведінки, соціальний механізм формування і зміни сімейних норм, цінностей у різних культурних, політичних, економічних, ідеологічних умовах, а також відповісти на багато інших соціально важливих питань, які потребують певного суспільного регулювання.

Кожний із перелічених вище підходів до вивчення сім'ї має свою специфіку. Парадигма соціального інституту орієнтована в основному на зовнішні зв'язки сім'ї, водночас її внутрішні зв'язки досліджуються через призму понять, що характеризують малу соціальну групу. Якщо перший підхід є більш соціологічним, то другий тяжіє до соціальної психології. Проте нині складаються передумови для інтеграції цих двох підходів у межах уяви про сім'ю як про соціальну систему.


    1. Структура сім’ї та її соціальні функції


Досліджуючи шлюбно-сімейні відносини, соціологія сім'ї використовує такі категорії: структура сім'ї, індивідуальні та соціальні функції сім’ї, умови та спосіб життя, спосіб мислення (сімейна ідеологія), етапи життєвого циклу сім'ї тощо.

Дані категорії відбивають сутнісні аспекти шлюбу й сім'ї і тісно пов'язані з тими основними проблемами, яких не можна не торкнутись, вивчаючи шлюбно-сімейні відносини.

Під структурою сім’ї розуміють сукупність відносин між її членами, включаючи, крім родинних, систему духовних, моральних відносин, у тому числі відносин влади, авторитету та ін.

Залежно від форми шлюбу виділяють: моногамію (шлюб між одним мужчиною і однією жінкою) і полігамію, яка існує у формі полігінії (шлюб між одним чоловіком і кількома жінками) або поліандрії (шлюб однієї жінки з кількома чоловіками).

За партнером, якому надається перевага при вступі до шлюбу, розрізняють шлюби ендогамні (партнер обирається всередині своєї (етнічної, релігійної, класової, расової та ін.) групи і екзогамні (жодних обмежень у виборі партнера не існує).

У загальній системі родинних відносин існують два основних типи сімейної структури або форми сім’ї: проста або нуклеарна (від лат. nuclear – ядро) – складається з подружжя та дітей, які не перебувають у шлюбі; розширена або складна – включає нуклеарну сім’ю та інших родичів, наприклад, бабусю, дідуся, або утворюється з декількох нуклеарних сімей, які проживають разом і ведуть спільне господарство.

За типом владних структур виділяють сім’ї патріархальні (влада належить чоловікові, батькові), матріархальні (влада належить жінці, матері) та егалітарні (де вплив і влада розподілені між чоловіком і жінкою порівну).

Залежно від кількості дітей виділяють бездітні, малодітні (1–2 дитини) та багатодітні сім’ї (3-оє і більше дітей).

Залежно від наявності у сім’ї батьків виділяють сім’ї повні (коли є обидва члени подружжя) і неповні (один з батьків відсутній). Основними причинами появи неповних сімей є розлучення, смерть одного з членів подружжя, позашлюбне народження дитини, усиновлення дитини одним з членів подружжя.

З’ясування сімейної структури і типологізація сімей дає змогу краще зрозуміти особливості та проблеми різних сімей, формувати соціальну політику у сфері сім’ї.

Під функціями сім’ї розуміються способи та форми прояву активності сім’ї. Оскільки функції сім’ї відбивають систему взаємодії сім’ї та суспільства і сім’ї та особи, тому їх поділяють на суспільні та індивідуальні, залежно від еволюції суспільства і зміни вимог, які ставляться до сім’ї як соціального інституту, змінюється зміст і ієрархія функцій сім’ї (табл. 1).

Сучасна сім’я в основному зберегла усі функції попередніх форм сім’ї, але при цьому суттєво змінилося місце, значення і вага кожної з функцій, їх ієрархія. Успішне виконання сім’єю своїх функцій визначається не лише її внутрішнім станом, а й соціальним здоров’ям суспільства. Зокрема, кризові процеси у розвитку українського суспільства негативно позначилися на функціонуванні сім’ї..


    1. Тенденції розвитку сучасної сім’ї

Сучасний етап розвитку України та багатьох розвинутих держав вніс докорінні зміни у становище сім’ї та сімейні відносини. Розвиток сім’ї відбувається під впливом великої кількості факторів як культурного, так і соціально-економічного характеру. Зокрема, суттєвий вплив мають статево-вікова структура населення у державі, міграційні процеси, суспільні цінності і норми, стереотипи свідомості й поведінки.

Інститути шлюбу і сім’ї переживають сьогодні в Україні складний процес перебудови, що супроводжується низкою суперечливих і небажаних наслідків, зокрема:

  • зростання розлучень (абсолютне і відносне);

  • розширення масштабів позашлюбної народжуваності та зростання кількості неповних сімей;

  • зменшення середньої тривалості шлюбу;

  • проживання подружніх пар без оформлення шлюбу;

  • зменшення розмірів сім’ї і народжуваності дітей з наступним постарінням населення та його депопуляцією;

  • збільшення кількості одиноких людей, які не беруть шлюб;

  • зменшення кількості повторних шлюбів.

Таблиця 1

ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ СУЧАСНОЇ СІМ’Ї


Сфера сімейної діяльності



Суспільні функції


Індивідуальні функції

Репродук-тивна

Біологічне відтворення

Прагнення мати дітей


Виховна

Соціалізація молодого покоління; підтримка культурної безперервності суспільства


Задоволення потреби в батьківстві, контактах з дітьми, їх виховання

Госпо-дарсько-побутова

Підтримка фізичного здоров’я членів суспільства, догляд за дітьми

Одержання господарсько-побутових послуг одними членами сім’ї від інших


Економічна

Економічна підтримка неповнолітніх і непрацездатних членів

Одержання матеріальних засобів одними членами сім’ї від інших (у випадку непрацездатності або в обмін на послуги)


Первин-ного соціального контролю

Моральна регламентація поведінки членів сім’ї у різних сферах життєдіяльності

Формування і підтримка правових і моральних санкцій за негативну поведінку і порушення моральних норм взаємовідносин між членами сім’ї


Духовно-емоційна

Духовний розвиток членів сім’ї, емоційна стабілізація індивідів, їх психологічна терапія


Духовне взаємозбагачення членів сім’ї, психічний захист, емоційна підтримка

Соціально-статусна

Відтворення соціальної структури, надання певного соціального статусу членам сім’ї


Задоволення потреб у соціальному просуванні

Дозвільна

Організація раціонального дозвілля, соціальний контроль у сфері дозвілля


Задоволення потреб у спільному проведенні дозвілля

Сексу-альна

Сексуальний контроль

Задоволення сексуальних потреб




Для української сім’ї, зокрема галицької, завжди були характерними багатодітність, сталість шлюбних відносин, духовна єдність поколінь, повага до батьків. Абсолютна більшість дітей народжувалися в сім’ях із укладеним шлюбом, що позитивно позначалося на стабільності сім’ї, на відповідальності батьків за виховання дітей.

У даний час все яскравіше проявляється тенденція до збільшення кількості неповних сімей: сьогодні їх 6% до загальної кількості. Серед неповних сімей 7,8% - це багатодітні сім’ї. Зберігається тенденція до підвищення частки позашлюбних дітей у загальній кількості народжених. Кількість таких дітей у матерів, віком до 30 років, складає 11,8% усіх народжених.

Основними показниками, що характеризують зміни сімейно-шлюбної структури, є коефіцієнти шлюбності та розлучуваності, тобто відношення чисельності зареєстрованих протягом року шлюбів (розлучень) до середньорічної чисельності населення.

Якщо проаналізувати динаміку шлюбів та розлучень за останнє десятиліття, то можемо побачити, що кількість зафіксованих шлюбів скоротилася, однак це не означає, що люди не одружуються. Зміна шлюбної структури населення України відбувалася переважно внаслідок помітного зниження кількості офіційно зареєстрованих шлюбів і доповнюється зростанням розлучень.

В Україні в 1990 році було укладено 9,3 шлюби у розрахунку на 1000 осіб, а в 2000 – лише 5,5. Однак, трансформація шлюбної поведінки аж ніяк не суто український феномен. Зразки такої поведінки доволі поширені в більшості країн світу й схвалені там громадською думкою. Така ситуація спостерігається сьогодні й в усіх регіонах України: За різними статистичними даними, на 2006 рік близько 20 відсотків українських сімей не реєструють своїх стосунків, однак на час Всеукраїнського перепису населення 2001 року таких пар було зафіксовано 7%. Переважно не реєструють шлюбу молодята 15-19 років. У старших вікових групах відсоток таких шлюбів значно нижчий. Зростання частки консенсуальних (незареєстрованих) шлюбів у значній мірі засвідчує кризу інституту сім’ї і створення нового типу сімейно-шлюбних стосунків. Дослідниками зафіксовано тенденцію до зростання середнього віку вступу в шлюб, за останні десять років цей показник зріс на півтора року.

Викликає тривогу значна кількість розлучень. Україна посідає провідне місце у світі за кількістю розлучень. Хвилеподібною була динаміка розлучень в 1990-х роках. По Україні збільшення чисельності розлучень мало місце з 1989 до 1993 року. З 1993 року абсолютні й відносні розміри зареєстрованих розлучень почали скорочуватись. Найімовірніше, пік розірвання шлюбів, зафіксований на початку 1990-х років, виявився безпосередньою реакцією на різке погіршання умов життя в країні. На 2005 рік у нас розпалося шість із десяти зареєстрованих шлюбів. Найбільший відсоток розлучень – у східній частині України. За даними досліджень, найчастіше шлюби розпадаються в інтервалі тривалості 5–9 років. Слабшає міцність сімейних стосунків після 10 років спільного життя. Дослідження показують, що шлюби, що проіснували понад 20 років, розпадаються частіше, ніж подружні союзи, які тривають 15–19 років. Найбільш міцними є шлюби у західних областях України – Івано-Франківській. Закарпатській, Чернівецькій, Львівській. У зазначений областях і шлюбів фіксується більше, аніж в інших. І відсоток розлучень тут значно менший. Важливу роль у цьому відіграє обряд церковного вінчання.

У таблиці наведені показники, що дають змогу прослідкувати і порівняти динаміку народжуваності, шлюбності та розлучуваносні в Україні в1985–2005рр.

Таблиця 2.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   30

Схожі:

Соціологія
Поняття “соціальний” має кілька значень: від позначення самої сутності суспільного життя до розуміння сутності соціального зв*язку....

1. Соціологія як наука
Передумови виникнення соціологічної думки в Україні

1. Соціологія як наука
Але далі ситуація ускладнюється, бо суспільство можна вивчати з різних позицій. «Два підходи до розуміння суспільства І людини»

Соціологія Навчально-методичний посібник для студентів всіх напрямків
Мирський Р. Я., доктор філософських наук, професор Національного університету “Львівська політехніка”

Реферат з дисципліни «Соціологія» на тему: «Соціальні проблеми молоді...
Розділ молодь: особливості соціально-демографічної групи в минулому та в наш час

1. Соціологія як наука Питання Поняття соціології
Не можна сказати, що в історії людського мислення дослідники не зверталися до проблем суспільства, його соціальних груп, проблематики...

Методичні вказівки до вивчення курсу
Методичні вказівки до вивчання курсу "Соціологія життєвого середовища" для студентів усіх напрямів підготовки денної та заочної форм...

1. Предмет та об`єкт вивчення соціології. Наукові дискусії навколо...
Предмет та об`єкт вивчення соціології. Наукові дискусії навколо предмету соціології



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

g.lekciya.com.ua
Головна сторінка