Пошук по сайту


1. Предмет та об`єкт вивчення соціології. Наукові дискусії навколо предмету соціології Сучасна соціологія це багатоманітність течій та наукових шкіл, які - Сторінка 3

1. Предмет та об`єкт вивчення соціології. Наукові дискусії навколо предмету соціології Сучасна соціологія це багатоманітність течій та наукових шкіл, які

Сторінка3/9
1   2   3   4   5   6   7   8   9

36. Внесок Маркса в удосконалення методики соціологічного дослідження

Маркс має значні заслуги щодо розвитку методики конкретних соціологічних досліджень. Вони здійснювались на основі узагальнення фактичного матеріалу з використанням різних соціологічних способів збирання первинної інформації: вивчення документів, соціологічні спостереження, опитування. Соціологічному аналізу присвячено багато сторінок Капіталу, на підставі узагальнення емпіричного матеріалу написано багато праць про французьку революцію.

37. Особливості та завдання соціології за Зіммелем

Зіммель формує оригінальне уявлення про предмет та завдання соціологічної науки, висловлює сумнів, щодо того, що соціологія і є справді наукою про суспільство, трактує її, як соціальне дослідження, як метод усіх інших наук. Його вчення називають формальною соціологією, бо він вважав, що предмет її – чиста форма, що фіксує в соціальних явищах найбільш стійкі риси. Ізолюючи бажання та переживання, ми отримуємо те, що становить сферу цінностей, ідеального. Це і має вивчати соціологія.

38. Принципові особливості соціологічного пізнання за Вебером та Зіммелем

Учення Зіммеля називають “формальною соціологією ”, бо він вважав, що основним предметов вивчення наукової соціології мають стати “чисті форми”, що фіксують у соціальних явищах найбільш стійкі, універсальні риси, а не емпіричне розмаїття соціальних фактів, зміст цих форм мають вивчати спеціальні суспільні науки — соціологічні.

Вебер і Зіммель розробили принципово нову методологію пізнання, здійснивши свого роду “Коперниківський” переворот у соціології. За головний інструмент в них правлять особливі абстрактні конструкції: у Зіммеля — “чисті форми”, а у Вебера — “ідеальний тип”. З їхньою допомогою вивчаються не емпірично існуючі факти, а в уяві створювані сутності.

“Чисті форми” за своєю суттю — це відносини між індивідами, які відокремлюються від тих об’єктів, що є предметом її бажань. На думку Зіммеля, ізолюючи бажання, переживання, мотиви, як психологічні факти від їх об’єктивного змісту соціологи отримують саме те, що становить сферу цінностей — сферу ідеального. Це і має вивчати соціологія.

Цінність — це те, що збуджує її інтерес до конкретної речі, створеної людиною.

39. Роль взаємодії у життєдіяльності суспільства за Зіммелем

Зіммелем досліджується проблема взаємодії між індивідом і групою, її механізми. Особистість вступає в різноманітні зв’язки, і одночасно і підпорядковується ним і ні, формуючи суспільство, що як об’єкт соціології не існує поза конкретними формами взаємодії. При зростанні взаємодії об’єднань група все в більшій мірі стає суспільством. Виділяв 3 рівні соціологічного пізнання: - екзистенціальний, де враховуються особисті позиції індивідів, - формальний, де увага акцентується на самих формах взаємодії, - предметно-змістовний, вивчення конкретних форм взаємодії сфер суспільного життя.

Вважав взаємодію основою суспільства.

40. Порівняльний аналіз оцінок різних видів праці за Зімелем та Марксом

Після Маркса з його більш економічною аплікацією теорії відчуження, ця тема стає одною з головних для німецької соціології, наприклад Зіммеля. Однак на противагу Марксу, він обґрунтовує іншу шкалу цінностей, визнаючи найвищою працю інтелектуальну(Маркс – фізичну), через категорії праця, відчуження, цінності Зіммель показав, що поки річ перетворюється на засіб досягнення чогось, робітник усе більше відчужується від продукту і засобів праці.

41) Багаторівневість соціологічної науки за Тьоннісом

німецький соціолог одним із перших зробив спробу створити в соціології єдину систему понять, подати цю науку як багаторівневу. Він розрізняв чисту і прикладну соціологію. Перша аналізує суспільство на етапі статики, друга – динаміки. Методом “прикладної соціології” є понятійна аналогія, а сферою застосування - історія людства. За Т. прикладна соціологія ідентична історичній соціології. Окрім неї, Т. вирізняє ще емпіричну соціологію, яка вивчає сучасний стан людства. Автор твору «Спільнота і суспільство»

42. Сутність функціоналізму Г. Парсона

“Структурний функціоналізм”: принцип системної побудови сусп. Для всіх соц. систем характерні 4 функції – адаптація (пристосування до зовнішніх та внутр. змін), ціле досягання (система визначає та досягає поставлених цілей), інтеграція (система поєднує всі свої компоненти), збереження зразка (створення, вдосконалення, зберігання, оновлення мотивації індивідів, їх поведінки). Соц. система – система дій дійових осіб: дія можлива лише за наявності ін. дійової особи; взаємна орієнтація дійових осіб через спільність інтересів; диференціація соц. ролей. Соц. дія – соціальна, культурна, особистісна. Основні положення: 1) соц. система є стабільною; 2) інтегрованою; 3) базується на згоді; 4) необхідність соц. контролю; 5) основа життя – норми, цінності. Не кожна поведінка – соц. дія (цілеспрямоване, з суб’єктивним значенням; означає: символічність, нормативність, ірраціональність). Індивід, що діє, повинен розуміти умови, у яких досягається мета, предмети, з якими має справу, відчувати потребу в досягненні цілей та реагувати на свою дію.
43) Емпірична соціологія (ЕС), зміст основних етапів її розвитку

Емпіризм – напрям теорії пізнання, який визнає практичний досвід єдиним джерелом знань. Особливість ЕС в тім, що вона започаткувалася не в університетах як центрах наукової думки, а в практичній сфері – у середовищі державних службовців, підприємців. ЕС у своєму розвитку пройшла 3 етапи: Ι (характерні самовизначення тематики досліджень, пошук засобів, спроби пов’язати теоретичні проблеми із соціальним життям. Цей етап – кін. 19 ст. – два перші десятиріччя 20 ст.. до цього часу емпіричні дослідження були розрізненими, не мали відпрацьованої методики.). ΙΙ (20-30-ті рр. 20 ст. ЕС відповідно до інтересів монополій переносить дослідницькі роботи з університетів у лабораторії, на підприємства). ΙΙΙ (від 40-х рр. до наших днів, характерізується Бурхливим розвитком ЕС, відбувається її поєднання з системою управління. Соціологів залучають до вивчення державної діяльності, громадської думки, духовних запитів населення, гострих соц. конфліктів).

44) Індустріальна соціологія та проблеми, що досліджуються у її межах

Почала формуватись напр. 19 ст. - поч. 20, у цей час розвивається велике машинне виробництво. ІС – прикладна галузь соціології, яка з позиції підприємців і курівників промислових підприємств вивчає соціальні наслідки науково-техн. прогресу і їх вплив на сферу трудової діяльності людини. У межах ІС вирішувались такі проблеми: 1) посилення зацікавленості робітників у праці, тобто підвищення її продуктивності. 2) визначення найраціональніших форм взаємин представників різних соціальних груп, що усували б соц. конфлікти. Представники ІС вивчають проблеми промислового виробництва, намагаються узагальнити реальний досвід управління ним, досліджують соціально-трудові відносини і розробляють рекомендації щодо їх удосконалення.

45) Вивчення Тейлором соціального явища “рестрикції” і способів його урегулювання

Тейлор – американський інженер-дослідник, організатор виробництва. Т. першим звернув увагу на феномен праці “спроквола”, що у науці називають рестрикцією. На думку Т, робітники ледачі за своєю природою. Контактуючи з таким ж ледачим, як вони самі, робітники свідомо обмежують продуктивність своєї праці. Управлінці не знають, як подолати інертність робітників. Поведінка і тих, і тих є ірраціональною. Т пропонує вирішити цю проблему так: 1) відокремити розумову працю, пов’язану з організацією та управлінням, від фізичної. 2) робітники мають виконувати безпосередньо виконавські функції, а організаторські і управлінські мають бути передані працівникам управлінського персоналу. 3) стимулювання max. продуктивності праці за допомогою диференціювання відрядної плати виконання чи перевиконання прогресивної норми.

46) Основні принципи і спрямування концепції “економічної людини”

Гол мотив трудової діяльності – матеріальна зацікавленість. Робітник – це “економічна людина”, яка реагує тільки на заробітну плату. (Тейлорівська теорія). Принципи: : 1) відокремити розумову працю, пов’язану з організацією та управлінням, від фізичної. 2) робітники мають виконувати безпосередньо виконавські функції, а організаторські і управлінські мають бути передані працівникам управлінського персоналу. 3) стимулювання max. продуктивності праці за допомогою диференціювання відрядної плати виконання чи перевиконання прогресивної норми. Спрямування: на раціоналізацію виробничої діяльності робітників, на застосування прогресивних технологій.

47) Соціологічна сутність адміністративної доктрини Файоля

Запровадив систему управління в-вом, в основу якої було покладено адміністративну доктрину.

Усі функції, що здійснюються на будь-якому підприємстві, Ф. Розподілив на 6 груп: технічні, комерційні, фінансові, охоронні, облікові й адміністративні. Отож, адміністративна функція є однією з шести, які забезпечують належну організацію в-ва. Адмін. функція є однією з найскладніших. Керівник має забезпечити прогнозування, організацію, розпорядження, узгодження, контроль. А для цього він має бути інтелігентним і розумним, мати фізичну силу та високі моральні якості.

48) Доктрина Г.Форда, соціальні наслідки її реалізації

Доктрина була побудована на принципі гармонії між виробництвом і споживанням: 1) виробництво народжує попит. 2) попит підтримує виробництво. 3) споживання стане масовим тоді, коли робітники матимуть високу з/плату, а товари продаватимуться за порівняно низькими цінами, останнє можна досягти, забезпечивши масове безперервне виробництво з мін. Витратами, постійним оновленням техніки та організації праці. 4) науково-техн. прогрес (НТП)- важливий стимул споживання і водночас засіб його задоволення. Ф → головна вимога для організації потокового виробництва – max. скорочення як потреби думати, так і кількості трудових рухів. Але на практиці використання цієї системи на з-дах “Форд” призвело до розумової і фізичної деградації робітників. Ф був змушений доповнити свою доктрину рядом раціоналізаторських пропозицій.

49) Принципи досягнення максимальної ефективності людської діяльності Емерсона та Черча

На відміну від Тейлора (метод наукової організації праці й управління стосовно окремого виконавця чи виробничого процесу), америк. інженер Емерсон запропонував 12 принципів досягнення max ефективності б-якої людської діяльності: 1) чітко визначені ідеали (цілі). 2) здоровий глузд. 3) компетентне консультування. 4) дисципліна. 5) справедливе ставлення до персоналу. 6) повний, постійний і поточний контроль. 7) диспетчеризація. 8) точні нормативи та впорядкований розклад праці. 9) нормалізація виробничих умов. 10) нормування окремих операцій. 11) чіткі виробничі інструкції. 12) винагорода за збільшення продуктивності праці. Черч (представник американської соціології менеджменту) розглядав керівництво як поєднання двох процесів – аналізу і синтезу. Синтез визначає ті засоби, за допомогою яких досягають основних цілей, а аналіз визначає правильне використання цих засобів. Функції комбінуються так, щоб разом вони давали позитивний результат.

50) Доктрина “людських стосунків” Е. Мейо

Принципи доктрини: 1) людина – це соціальна істота, орієнтована і включена в контекст групової поведінки. 2) жорстка ієрархія підпорядкування і бюрократична організація несумісні з природою людини і її свободою. 3) керівники мають орієнтуватися насамперед на людей, а вже потім на продукцію. Ця доктрина мала велике практичне значення. На фірмах почали створювати служби соціологічних досліджень і налагодження людських стосунків. Керівників і майстрів учили індивідуальному підходу до робітників, умінню вести бесіду, вислуховувати. Також мала теоретичне значення: замінила тейлорівську концепцію “економічної людини” концепцією “соціальної людини”, яка крім матеріальних стимулів передбачала використання соціально-психологічних чинників.

51) Порівняльний аналіз концепцій “економічної людини” Тейлора і “соціальної” Мейо

Тейлор був інженером, Мейо – психологом. Тейлор брав за основу індивідуальну працю і відрядну оплату, Мейо – створення певних неформальних стосунків між людьми. Тейлор визнавав лише 2 стимули – загрозу покарання і грошову винагороду. У дослідах Мейо з’ясувалось, що робітник не просто “економічна людина”, а є стимули сильніші, ніж з/пл., причому їх досить багато. Основними функціями майстра Т вважав управління, нагляд, вміння добирати кадри. Мейо – важливі не тільки технічні знання майстра , скільки його здатність керувати, налагоджувати довірчі стосунки. Ця доктрина мала велике практичне значення. На фірмах почали створювати служби соціологічних досліджень і налагодження людських стосунків. Керівників і майстрів учили індивідуальному підходу до робітників, умінню вести бесіду, вислуховувати. Також мала теоретичне значення: замінила тейлорівську концепцію “економічної людини” концепцією “соціальної людини”, яка крім матеріальних стимулів передбачала використання соц-психологічних чинників.

52) Мікросоціологічна концепція та завдання “наскрізної науки” Дж. Морено

Виходив з необхідності створення “наскрізної науки”, яка б вивчала усі рівні соц. життя людей, соц.-психол. проблеми і розв’язувала їх. Запропонував такий комплекс наук: соціометрія (системи методів виявлення та міжособистісних взаємин людей у малих групах. Соціономія (наука про основні соц. закони). Соціатрія (сист. методів впливу на людей, чиї проблеми зв’язані з недостатніми навичками поведінки в малих групах).

Соціальний світ можна розглядати, виходячи з його макроструктури, тобто просторового розміщення людей у різних сферах їх життєдіяльності, та мікроструктури, тобто психологічних відносин кожного окремого члена суспільства з його оточенням. Невідповідність макро- і мікроструктури суспільства – причина конфліктів, соц. суперечностей. Для подолання суперечностей треба привести макроструктуру у відповідність з мікроструктурою. З метою виявлення мікроструктури було створено соціометричну методику, для пом’якшення конфліктів, виявлення неформальних лідерів, оптимізації соц-псих. клімату в малих групах.

53) Теорія ієрархії людських потреб А. Маслоу

Потреби – це внутрішні стимули активності, те, що забезпечує самозбереження існування людини. В науці є багато спроб класифікувати потреби, найвідоміша – структурна модель Маслоу. Ця модель складається з 5-ти рівнів: 1) фізіологічні потреби. 2) потреби у захисті, безпеці, стабільності існування, впевненості у завтрашньому дні. 3) потреби в емоційних зв’язках. 4) потреби у самоповазі + у повазі з боку інших. 5) потреби у само актуалізації, творчості, реалізації своїх можливостей. Задоволення потреб нижчого рівня актуалізує потреби більш високого рівня.

54) Теорія “управління через співучасть” Д. Макгрегора

Сутність концепції у встановленні залежності стилю керівництва від стилю поведінки працівників. Керівник має пам’ятати, що кожна людина – істота унікальна і цінна. Є ще і об’єктивні обставини – низька трудова дисципліна, вимушений поспіх, низька кваліфікація. Перш ніж вибирати модель керівництва потрібно вивчити реальні умови: рівень взаємної довіри менеджерів і підлеглих, моральний клімат. Після цього можна рекомендувати або модель постійного примусу людини до праці, або модель переконання людини в тому, що трудові зусилля є природними, що внесок у загальну справу є функцією винагороди, визначеною за цей внесок.

55) Теорія збагачення праці Ф. Херцберга, найважливіший її соціологічний постулат

Суть теорії в створенні самоврядних груп, урізноманітненні дій робітників, збільшення елементів ініціативи, відповідальності. За таких умов праця ніби кидає виклик людині, мобілізує її творчі сили на вирішення виробничих завдань, стимулює трудовий азарт, породжує гордість за свою роботу. Головна установка – стимулювання через саму працю з використанням прагнення людини до самовираження як головного стимулу. Проте організатори виробництва розцінили цю теорію як шарлатанство, порушення принципів управління.

56) Теорія “постіндустріального суспільства”
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Історія становлення І розвитку соціології
Звісно, предметна сфера будь-якої галузі знань, а отже І соціології, з часом (з появою нових пізнавальних можливостей І зростанням...

1. Соціологія як наука Питання Поняття соціології
Не можна сказати, що в історії людського мислення дослідники не зверталися до проблем суспільства, його соціальних груп, проблематики...

Розділ ІІ
Кращому розумінню предметної сутності соціології сприятиме розгляд історії її становлення І розвитку. З високим професіоналізмом...

В. О. Гуріч Основи соціально-правового захисту особистості
...

Соціологія
Соціологія: навчально – методичний комплекс / За ред. Щудло С. А., Романіва Т. М., Мірчук І. Л.– Дрогобич: Вимір, 2007

1. Виникнення економічної теорії. Економічна теорія як універсальна...
...

План Політика Австрійської імперії щодо польських земель. Чеське національне відродження
Бевзюк Є. В. Соціальний розвиток чеських І словацьких земель у першій половині ХІХ ст. / Є. В. Вевзюк // Актуальні проблеми вітчизняної...

Об’єкт І предмет економічної І соціальної географії світу
Як І інші соціологічні науки, економічна І соціальна географія в основу дослідження ставить суспільство, людину, різні спільності...

План не 1 Політика об’єкт дослідження політології. Політологія та...
Зм сутність, місце І роль політики та політології як науки в житті суспільства

Переліки та форми документів, які використовуються при атестації...
Заява на ім’я голови спеціалізованої вченої ради з проханням прийняти дисертацію до розгляду, в якій необхідно зазначити, чи вперше...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

g.lekciya.com.ua
Головна сторінка